Едуард Миколайович Успенський - 25 професій Маші Філіпенко

— Готові!

— Відчиняй ворота!

Валера кинувся до воріт і відчинив їх, штовхаючи по одній воротині. Машина заревла і рвонула вперед.

Експеримент вдався! Усі діти, як один, лишились висіти на тросі. Вони забули відстебнути карабінчики.

Операція тривала тридцять секунд.

— Я бачу, від вас є користь, — сказав капітан Мінаєв.

— Поки що мало користі, — сказав Валера. — Буде більше. Завтра ми продовжимо навчання.

Він звернувся до дітей:

— Хто зможе приїхати?

Усі підняли руки. Крім Маші Філіпенко. Вона не знала, чи можна на пожежу йти з вчителькою англійської мови. І не була впевнена, чи відпустить її куди-небудь сувора товариш Жбанова.

— Діти, нам треба не лише посадку прискорити, а всі операції також, — сказав Вал ера. — Треба, щоб ми продумали як.

Він зачитав однокласникам «Список окремих частин»:

1. СТРИБАННЯ НА МАШИНУ.

2. ВІДЧИНКА ВОРІТ.

3. ПРОЇЗДКА ПО ВУЛИЦЯХ.

4. РОЗСУВНА ДРАБИНИ.

5. РОЗМОТКА БРАНО… БРАНДСП… ШЛАНГІВ.

6. ТУШКА ПОЖЕЖІ.

— Зрозуміло, діти? Допоможемо?

— Зрозуміло, — загаласували діти. — Допоможемо.

І вся пожежна дружина, галасуючи і грюкаючи спорядженням, поїхала додому. Капітан Мінаєв радісно поглядав їм услід:

— Славна молодь росте. Тільки б каструлі не погубили.

Увечері діти почали дзвонити Валері Готовкіну зі своїми пропозиціями.

Діма Аксьонов запитав:

— У вас ворота куди відчиняються?

— Куди треба. У двір, — відповів Валера.

— А треба якраз назовні!

— Це ж чому? Ми назовні усіх перехожих з ніг позбиваємо.

— Якщо машина завиє перед виїздом як слід, всі перехожі розбіжаться. Поки ви ворота всередину відчиняєте, ви скільки часу гаєте. Якщо назовні, то їх відчиняти й сама машина може.

— Чудово! — мовив Валера військово-пожежним голосом. — Завтра доповімо капітану Мінаєву.

Потім подзвонив Діма Олейников:

— Скажи, машину ви прогріваєте?

— Не знаю.

— Довідайся обов'язково. Взимку мій тато на прогрів машини двадцять хвилин витрачає. А коли їхати на непрогрітій машині, вона весь час глухне.

Потім подзвонив сам капітан Мінаєв:

— Товариша Готовкіна до телефону.

— Хто його запитує?

— Капітан Мінаєв.

— Генерал Готовкін поїхав до Інституту Променевих Досліджень.

— Дякую. Але мені потрібен не генерал Готовкін, а протипожежний школяр.

— Протипожежний школяр зараз підійде.

— Йди до телефону, — сказала бабуся. — Там щось горить.

— Я вас слухаю, товаришу капітан.

— Ти, Валеро, вибач, що я тебе турбую. Але завтра прибуде ціла пожежна комісія. Вони хочуть довідатись, що ми зробили.

— Але ж ми нічого не зробили! — закричав Валера.

— Я їм так і кажу. А вони відповідають: «Ми вам не будемо заважати. Ми в кутку посидимо, постежимо. Не можна таку справу на сам оплив пускати. То ти ж попередь своїх, хай не бентежаться. Хай працюють, як начебто нічого не сталось. Ніби ніякої комісії нема.

Валера засмутився. Одне діло — працювати і придумувати щось у своєму колективі. А інше діло — видумувати все, коли в кутку комісія сидить. Хай тобі грець!

Завтра після школи майже всі учні з третього класу прибули на станцію «Філі» для продовження навчань. Там уже була невелика комісія з трьох генералів, чотирьох полковників і восьми цивільних осіб. Вони скромно сиділи в кутку у кімнаті відпочинку бійців і не знали, куди себе подіти. Капітан Мінаєв стояв біля них по стійці «струнко».

Наші діти зібрались у центрі на брезентових кріслах.

І Валера почав запитувати:

— Хто що придумав?

Діма Аксьонов каже:

— Я про відчинку воріт скажу.

Валера не погодився:

— Давайте по порядку. За списком. Починаємо про стрибання на машину.

— Із стрибанням усе гаразд, — сказав Діма. — Швидше, ніж на карабінчиках, уже не стрибнеш.

— Гаразд, згоден. Кажи про відчинку.

— У вас ворота всередину відчиняються. Поки одну половинку відчиниш, поки другу — час іде. Треба завіси переробити таким чином, щоб ворота назовні відчинялись.

— Правильно! — погодилась решта дітей.

Валера записав у спеціальний зошит: «1. Відчинка воріт має бути на вулицю».

— Далі, — запитав Валера Готовкін. — Хто скаже про заводку машини?

— Я тобі вчора говорив, — сказав Олейников. — Ти що, забув?

— Нічого я не забув, — відповів Валера. — Кажи усім дітям зараз. Нехай вони оцінять. — А сам подумав: «Хай комісія послухає. Іч, приїхали!»

— Оцінюйте, — сказав Олейников. — Мій тато взимку машину хвилин двадцять грів. Поки ви свою прогріватимете, вся пожежа згорить.

— То що ж ти пропонуєш? — запитав капітан Мінаєв. Він поступово від генералів до дітей потягнувся.

— Двигун на малих обертах тримати. Мій тато каже, що всі таксисти взимку так роблять.

— А державний бензин тобі не шкода?

— А невідомо, коли ви більше бензину витратите: на прогрів холодної машини чи на підтримання тепла у гарячій.

Надійка Абдурахманова сказала:

— А є такі ковдри електричні. Можна ними машину в теплі тримати. У нас знайомий інвалід на «Запорожці» так робить.