Едуард Миколайович Успенський - 25 професій Маші Філіпенко

в неї, всотувалась. А іноді навіть висотувалась. Навіть у школі вчителька англійської мови Надія Олександрівна Терехова сказала:

— Дивіться, діти, що з людиною наполегливість робить. Ще тиждень тому Маша Філіпенко по-англійськи двох слів зв'язати не могла. А тепер цілі речення промовляє. І все тому, що на уроці уважна. Беріть з неї приклад!

Маша при цьому подумки відзначила: «Якщо у нас ця залізна мама ще тиждень поживе, я не тільки по-англійськи забалакаю, я російську забуду. Недарма про неї кажуть, що вона володіє особливим методом — магнітно-прилипальним. Що вона двох міністрів і одного маршала мови навчила».

Валера Готовкін тим часом на станції «Філі» розвертався. Якось він сказав капітану Мінаєву:

— Вадиме Олександровичу, здається, я вже дещо придумав, я придумав, як нам за діло братись.

Він увесь процес прибуття на місце пожежі розбив на окремі операції. Ось як це виглядало:

СПИСОК ОКРЕМИХ ЧАСТИН

1. СТРИБАННЯ НА МАШИНУ.

2. ВІДЧИНКА ВОРІТ.

3. ПРОЇЗДКА ПО ВУЛИЦЯХ.

4. РОЗСУВКА ДРАБИНИ.

5. РОЗМОТКА БРАНС… БРАНДСП… ШЛАНГІВ.

6. ТУШКА ПОЖЕЖІ.

І Валера напосів на першу частину, на стрибання на машину. Він сказав:

— Це неправильно, що пожежники по стовпу вниз з'їжджають. Поки один їде, він іншому заважає.

— А як треба?

— Треба, щоб у кожного карабін був, як у парашутистів. Або як у альпіністів, котрі прірву долають. А з другого поверху до машини необхідно тросик напнути. Тоді всі можуть гуртом їхати і прямо на довге сидіння сідати.

— Цікаво, — погодився Мінаєв. — Треба б спробувати. Але ж бійців поки немає.

— Зараз будуть! — сказав Валера.

Він подзвонив Дімі Олейникову.

— Дімо, у нас зараз учбова пожежа буде. Приїжджай до метро «Філі». Ні, Дімо, учбова пожежа це не тоді, коли палають підручники, а тоді, коли з учбовою метою гасять пожежу. Тож приїжджай негайно і Аксьона прихопи. Відра брати? Як хочеш, можеш брати, якщо є. І відра, і гаки.

Він подзвонив Маші Філіпенко і почув:

— Hello, here is Masha. (Що означало: «Алло, Маша слухає».)

Валера нічого не збагнув. Але почув слово «Маша» і загорлав:

— Машо, приїжджай до нас до метро «Філі», у нас учбова пожежа.

— Repeat, please, — мовила англійська Маша. — Why is it fire in nietro? (Повторіть, будь ласка. Чому в метро пожежа?)

Коли б Валера володів англійською досконало, він би збагнув, що вона каже.

Та він був слабенький в англійській мові, тому просто горлав:

— Машо, біля метро «Філі» буде учбова пожежа. І у відповідь почув:

— Що є у метро «Філі»? Учбова пожежа є. Якого кольору ця пожежа є? Ця пожежа є червона.

— Ти що, очманіла, Машо?

І тут Маша відповіла чистою російською мовою:

— Сам ти очманів, Готовкін нещасний. А я зараз прищу.

Вона подалась до мами товариша Жбанова і закричала:

— Give me, please, one… одне відро, give me чоботи and give каструлю замість шолома. Я на пожежу біжу.

Мама товариша Жбанова зажадала:

— Tell, please, everything in English.

Але Маша збунтувалась і нічого по-англійськи спікати не стала. Вона збагнула, що поки вона все це по-англійськи викладе, там усе згорить. І будуть біля метро «Філі» самі учбові жарини.

Вона надягла чоботи і стару мамину куртку й помчала до метро.

Не встиг Валера зробити останній телефонний дзвінок, як почали прибувати перші дружинники. Невдовзі ввесь клас з відрами, каструлями і гаками був у зборі. Діма Аксьонов приніс навіть вогнегасник, що висів у них в під'їзді. А Діма Олейников приволік пожежний шланг із спеціальної протипожежної шафи, що стояла коло його будинку біля гаражів. З тим шлангом його не хотіли пускати в метро. А він горлав:

— Якщо ви мене не пустите, там усі «Філі» згорять!

Чергова була в роздумах. А міліціонер пожалів його, і його пропустили. Тільки звідки брати воду для цього шланга, Олейников не придумав.

Капітан Мінаєв порадів з такої спритності добровольців-бійців. Він показав дітям частину і пояснив, що вони тут з Готовкіним роблять.

Потім вони з Валерою почали проводити навчання. Діти по стовпу з'їжджали з кімнати бійців униз і всідались на машину. Капітан Мінаєв засікав час по секундоміру. Все виходило дуже швидко. Десятеро дітей сідали на автомобіль за одну хвилину.

Далі капітан напнув сталевий тросик од кімнати бійців до гака над виїздом з гаража. І роздав дітям широкі брезентові пояси. Пояси на дітях не застібались. Довелося проколювати нові дірки. А Аксьонов і Олейников не стали дірочки проколювати, вони в один пояс удвох влізли.

На поясах були ланцюжки з карабінчиками. Такими ланцюжками користуються верхолази.

Валера Готовкін перший з'їхав з другого поверху до пожежної машини на такому карабінчику. Потім інші діти.

Виходило дуже швидко і весело. Хлопчики летіли вниз, хитаючись, як ялинкові іграшки. І приїжджали прямо на сидіння машини.

— Все! — закричав Валера. — Годі кататись! Проводимо навчання!

Він сіпнув за кульку на мотузочці — загуділа сирена.

— Засікаємо час!

Діти з-за шахових столиків і з легких брезентових крісел кинулись до напнутого троса. Вони з'їжджали вниз до машини і всідались на довге сидіння уздовж пожежної драбини.

— Готові? — запитав капітан Мінаєв