В. М. Білоконьов - Призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків (судова практика)

Ст. 52 КК передбачає, що до засуджених можуть застосовуватися такі додаткові покарання, як позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, конфіскація майна, штраф і позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю… До основного покарання може бути приєднане одне чи декілька додаткових покарань у випадках та порядку, передбачених Кримінальним кодексом України.

При призначенні додаткових покарань за сукупністю вироків можливі три варіанти:

1) додаткові покарання призначенні тільки за попереднім вироком;

2) додаткові покарання призначенні за новим вироком;

3) додаткові покарання призначенні як за попереднім вироком, так і за новим вироком.

Варіант 1. В.І. Тютюгін пропонує у цьому випадку такі правила призначення додаткових покарань за сукупністю вироків.

1. Якщо додаткові покарання призначені тільки за попереднім вироком, то незалежно від того, одне чи декілька їх видів призначені цим вироком, усі вони лише приєднуються (без складання між собою) до остаточно визначеного за сукупністю вироків основного покарання

2. До основного покарання остаточно визначеного за сукупністю вироків приєднуються лише такі додаткові покарання (або невідбута їх частина), які були призначені за попереднім вироком, але повністю або частково не виконані (не відбуті) на час проголошення нового вироку.

3. Порядок приєднання додаткових покарань до остаточно визначеного (сукупного) основного покарання залежить: а) від виду невідбутого додаткового покарання — є воно строковим чи одноактним; б) від виду того основного покарання, до якого приєднується додаткове, — є воно пов’язаним із обмеженням чи позбавленням волі (статті 60–63 КК) або не належать до таких (ч. 3 ст. 55 КК)[162].

4. З урахуванням зазначених особливостей на час проголошення судом нового вироку призначене за попереднім вироком додаткове покарання:

4а) може бути виконаним, якщо воно є одноактним, а не строковим. Така ситуація можлива у випадках, коли наприклад, штраф або конфіскація майна приєднувалися як додаткові покарання до обмеження волі і були виконані одразу ж після набрання законної сили вироком суду за попередній злочин[163].

На нашу думку, до цієї категорії «виконаних» додаткових покарань слід відносити і такі види додаткових покарань, які не можливо виконати будь за яких умов. Наприклад, у засудженого відсутнє будь-яке майно при застосуванні до нього додаткового покарання у виді конфіскації майна. Тому не випадково В.І. Тютюгін звертає увагу на «виконання одноактних додаткових покарань одразу ж після набрання законної сили вироком суду».

Приклад: Місцевий суд вироком від 05.03.2008 р. засудив К., раніше судимого останній раз 25.10.2001 р. за ч. 3 ст. 142 КК 1960 р. на 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією ½ частини майна, яке є його власністю, постановою суду від 13.04.2006 р. звільненого умовно-достроково на 1 рік 7 місяців 11 днів, — за ч. 1 ст. 263 КК на 2 роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК на 3 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК на 4 роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК остаточно призначене покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією ½ частини майна, яке є його власністю. Із матеріалів справи вбачається, що за відсутністю майна у К. додаткове покарання згідно вироку суду від 25.10.2001 р. не могло бути виконано. Апеляційний суд вирок змінив і зокрема відзначив, що суд безпідставно призначив К. додаткове покарання за сукупністю вироків — конфіскацією ½ частини майна, яке є його власністю, оскільки у останнього відсутнє будь-яке майно до якого можливо було б застосувати це додаткове покарання[164].

(До речі, місцевий суд при умовно-достроковому звільненні К. від відбування основного покарання, не міг розглядати питання про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування додаткового покарання на підставі ст. 81 КК, оскільки конфіскація майна не відноситься до строкових покарань).

4б) призначене за попереднім вироком додаткове покарання може бути не виконаним (не відбутим) повністю або частково — якщо воно було строковим, а не одноактним і приєднувалося до основного покарання, пов’язаного з обмеженням чи позбавленням волі (статті 60–63 КК), або приєднувалося до інших видів основних покарань, але при цьому за своєю тривалістю перевищувало строк основного покарання[165].

Наприклад, при призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, триманню в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавленню волі на певний строк — воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового до інших основних покарань, а також у разі застосування ст. 75 КК — з моменту набрання вироком законної сили (ст. 55 ч. 3 КК).

Це означає, що якщо даний вид додаткового покарання приєднується до основного покарання у виді арешту, обмеження волі, триманню в дисциплінарному батальйоні або позбавлення волі на певний строк, то строк відбування цього додаткового покарання складається з двох строків (строку відбування основного покарання + строку відбування додаткового покарання, встановленого вироком суду), тобто строк відбування основного і додаткового покарання буде спливати послідовно один за іншим.

Наприклад, якщо особу засуджено до 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади строком на 2 роки, то вона відбуде основне покарання через 5 років, а додаткове покарання через 7 років.

Разом з тим, якщо даний вид покарання буде приєднаний