Микола Зеров - Українське письменство

Суровый был в науке славы Ей дан учитель: не один Урок нежданный и кровавый Задал ей шведский паладин. Но в искушеньях долгой кары, Перетерпев судеб удары, Окрепла Русь. Так тяжкий млат, Дробя стекло, кует булат. Венчанный славой бесполезной, Отважный Карл скользил над бездной, Он шел на древнюю Москву, Взметая русские дружины, Как вихорь гонит прах долины И клонит пыльную траву.

У Гребінки ця характеристика доби читається:

За білого царя Петра — Колись давно робилось дуже, Він був розумний, гарний, дужий, Шмигляв в шатро (?) і із шатра За тридев’ять земель в чужині, Дививсь на дивовижі там І те заводив в Московщині, Що льготою було людям. Попавсь небіжчик в анацію, Як швед крутив, бач, веремію, В Москву гнав військо звідусіль, Поки не вивчивсь воювати Петро, та й дав поганцям знати, Оддякував за хліб, за сіль. Вершляґ, хоч шклянку розбиває, Та штуку з криці вибиває. Карл, постягавши німців силу, Ішов войною на Москву, Змітавши москалів дружини, Як вихор пил жене з долини І на облозі рве траву.

Пушкіна в цих двох абзацах майже не зосталося. Перш за все, Пушкін дуже далекий од думки ототожнювати Петрові реформи з льготою людям: вивчаючи добу з документів, він прекрасно знав, що народним масам реформаційні заходи Петра принесли не пільгу, але новий тягар. Він тонко характеризує різницю між законами Петра, що були виразом його реформаційної програми і визначалися мудрою поміркованістю, і його наказами, жорстокими і дикими, «писаними батогом»; а коли і прославляє Петра, то, головним чином, за його ролю будівничого «в гражданстве северной державы», а не за милосердя і полегкості народові.

Поруч з таким перекрученням пушкінського погляду на Петра та його добу, ми бачимо в Гребінки доволі грубе підробляння під народне розуміння, удавану наївність, для котрої шведи і німці те саме («Карл, постягавши німців силу…»), розтягненість (в наведеному уривкові, біднішому на зміст, аніж ориґінал, 21 рядок зам. 18-ти Пушкінових) і цілу низку запозичених у Котляревського образів, зворотів та епітетів. «Білий цар» Петро у нього шмигляє в шатро і із шатра, немов