Микола Зеров - Українське письменство

У виданні вперше зібрано більшу частину праць із літературознавства та історії нашого письменства, що вийшли з-під пера Миколи Зерова (1890—1937) — видатного українського вченого, поета і перекладача, чий творчий доробок, за словами Євгена Сверстюка, залишається монолітним і дорогоцінним уламком храму української культури.

ББК 83.34УКР1

З-58

Редактор Михайло Москаленко

Видавництво Соломії Павличко «Основи», упорядник та редактор видання висловлюють сердечну подяку за люб’язну та безкорисливу допомогу племінниці Миколи Костьовича Зерова — Марині Дмитрівні Зеровій та всій родині Зерових; директорові Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського Любові Андріївні Дубровіній та її колеґам, працівникам Інституту рукопису; провідному археографу Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України Володимиру Олексійовичу Толстову та його колеґам-архівістам; дослідникам і письменникам: Сергієві Івановичу Білоконю, Ростиславу Івановичу Доценку, Світлані Костянтинівні Жолоб, Григорію Дем'яновичу Зленку, Романові Мироновичу Корогодському, Михайлині Хомівні Коцюбинській, Миколі Гнатовичу Лабінському, Олегові Івановичу Микитенку, Євгенові Оксентовичу Поповичу, Ользі Дмитрівні Сенюк, Євгенові Олександровичу Сверстюку, Андрієві Олександровичу Содоморі, Миколі Архиповичу Шудрі.

Книжку видано за сприяння Міжнародного фонду «Відродження»

ISBN 966-500-019-5

© Микола Сулима. Упорядкування, 2003.

© Михайло Москаленко. Післямова, 2003.

© Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2003.

Не претендуючи на ролю підручника, на широкого читача розрахований, цей «Нарис нового українського письменства» має охопити найголовніші історично-літературні факти всього XIX та перших двох десятиліть XX в. і закінчитися на самім порозі сучасності.

Весь матеріал його розподілено на три випуски: перший містить вступні міркування та огляд доби Котляревського — Квітки (псевдокласицизм, сентименталізм); другий торкається романтичної пори та початків реалізму; третій — поглиблення реалізму і модерних течій.

В періодизації я додержувався принципу зміни літературних поглядів та уподобань. Періодизацію соціологічного типу я вважав неможливою з різних причин, — між іншим і тому, що поки що вона не має стійкої опори в спеціальних дослідах та статтях. Щодо другої і головної, по-моєму, вимоги соціологічного методу — розглядання літературних з'явищ в їх історично-соціальній обстанові — то весь час я мав її на увазі. Ні на хвилину я не спускав з ока класового, групового обличчя українського письменника і українського читача. Мені цікаво і важно було стежити за змінами в цьому обличчі і внаслідок цього за змінами в тих літературних «замовленнях», які ставали перед українськими авторами.

Такої установки основного історично-літературного інтересу, гадаю, не може нехтувати ні один історик письменства.

Мик. Зеров

Київ, 21. X. 1923