Верона Дарк - Після зради, Верона Дарк
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Маєток Маргарити Сергіївни
— Сину… — Маргарита Сергіївна мовчки підійшла до нього, коли він стояв й дивився, як ховається за обрій авто з Нікою. — Ти мусиш відпустити її… Це її вибір.
Адріан не озвався. Його руки трималися за автомобіль, ніби це могло врятувати його від падіння у власну порожнечу.
— Вона зробила це не тому, що не кохає тебе, — тихо сказала мати. — А тому, що хоче, щоб дитина мала батька… навіть якщо цей батько не ти.
Адріан закрив очі.
— А я ж хотів дати цій дитині все… Я хотів дитину з нею… з Нікою… — його голос зламався. — Це я її знищив… довір’я, щастя… усе. Я не втримав її. І винен тільки я.
Маргарита Сергіївна підійшла ближче, обійняла сина так, як робила це лише в дитинстві, коли йому було по-справжньому боляче. Її очі наповнилися сльозами.
— Вона стала мені рідною. Але навіть я розумію — кохання не тримають силоміць… Якщо вона повернеться — тільки сама. І якщо захоче. А поки — треба навчитися жити далі.
---
Автівка. Стас і Ніка.
Дорога тяглася сірою стрічкою за вікном. Ніка сиділа, дивлячись кудись у простір. Її очі не блищали — вони були сухі, та всередині все кричало. Серце мовчки рвалося.
Стас за кермом обережно поглядав на неї, намагаючись почати розмову:
— Тепер усе буде інакше… — сказав він нарешті. — Я змінився, Ніко. Я знову навчився цінувати… Тебе. Нас. Ми збудуємо нове життя. Заведемо дитину. Я стану кращим чоловіком…
Ніка мовчала. Кожне слово різало по живому.
— Скажи щось… — попросив він.
— Нічого цього не буде, Стасе, — тихо відповіла вона. — Ти не розумієш. Я повертаюся не тому, що кохаю тебе. А тому, що… не можу більше бути між ними. Я не хочу руйнувати життя дитині.
Стас здригнувся, наче хтось вдарив його в груди.
— Але ж… ми знову разом…
— Ні. Ми просто в одному авто.
На мить запала тиша. Стас стиснув кермо.
Ніка подумки хотіла повернутися до батьків. Припасти до рідного плеча, дозволити мамі сказати, що все минеться. Але уявивши сльози батька, спантеличений погляд мами, вона передумала. Не хотіла бути тягарем, не хотіла додавати болю.
— Поїдемо додому… — сказав Стас, паркуючись біля знайомого під’їзду. — У нашу квартиру. Там усе починалося. І там усе можна виправити.
Вона мовчки вийшла з авто. Сірий під’їзд, знайомі сходи, замок, що заскреготів. Все залишилось на місці. Навіть запах.
А от вона — вже ні.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Після зради, Верона Дарк», після закриття браузера.
