Дієз Алго - Рука, що гойдає колиску, Дієз Алго

Після розмови з королівською родиною Ліати у повному складі простують до виходу. Всі вони дивляться прямо перед собою і лиш Лайон Ліат – двоюрідний брат Іргіс кидає на мене побіжний погляд. Він затримується на мені лиш на долю секунди, але я відчуваю його дуже чітко – досвідчений погляд гравця. Натовп розступається перед ними і змикається знову, наче морські хвилі.

- Фейрводи, Ліати і Браєни покинули нас. – коментує за моїм плечем Гавейн. – Проте не разом і не те щоб демонстративно.

- Отже, союз ще не укладено.

- Друже, якщо ти ступиш хоч ногою в цю трясовину – вона тебе засмокче. Ти не врятуєш даму в біді хоча б тому, що дама добровільно перебуває в центрі цього кубла.

- Вона там з народження. Хто зна, якою б вона стала, виховуйся в іншій родині.

- Цього нам вже ніколи не взнати – золота зміючка цілком повнолітня і приймає свідому участь. Я прошу тебе, Мірган, - Гавейн кладе мені руку на плече і серйозно дивиться в очі, -  навіть не думай поступитися честю заради кохання. Такі жертви ніхто не цінить, і найменше – ті, задля кого вони принесені.

- Дякую, я врахую.

Гавейн ще якийсь час пильно дивиться мені в очі і забирає руку. Ми разом спостерігаємо за паломництвом придворних до трону і відмічаємо тих, хто в майбутньому здатний принести проблеми. Зайняття це довге і вимотуюче, і триває майже до вечора.

Вдома мене чекає кілька листів. Забираю їх в свою кімнату і дивлюся на конверти. Ліат, Фрай і моя мати.

Матір і Фрая відкладаю і дивлюся на лист від Іргіс. Занадто швидко. На заколот потрібен час і згода сторонників. Можливо, моя роль не на стільки дрібна і я сам –досить важлива фігура в їх очах, що зі мною потрібно домовлятися перед іншими? Чи Іргіс діє самостійно? Відкриваю записку – просто час і місце зустрічі. Через дві години, до речі. Дальнє крило палацу – воно частково зруйноване воєнними діями і зараз не використовується. Нейтральна територія. Невже Іргіс сама? Серце починає битися частіше.

До біса. Я беру пару додаткових кінжалів – вночі не завжди безпечно навіть у столиці, накидаю плащ і вихожу через двері для прислуги. Війна навчила думати наперед – краще я довше почекаю на Іргіс, але буду певний, що не є актором, який грає всліпу.