Дроянда - Серце Вовка: Спадщина Кланів 2 частина , Дроянда

Ніч опустилася на клан, але спокій був оманливим. В темряві лунав тривожний шепіт вітру, ніби самі духи попереджали про біду.

Луція стояла поряд з братами, стискаючи меч. Вона відчувала, як напруження висить у повітрі. Вони знали — вороги вже поруч.

— Вони тут, — шепнув Деймон, вдивляючись у ліс.

І в ту ж мить темрява вибухнула.

З хащів вирвалися тіні. Високі постаті, закутані в чорні плащі, з мерехтливими червоними очима. Вони рухалися швидко, як вітер, і їх було багато.

— До бою! — загримів голос Феша.

Все сталося миттєво. Сталь зіткнулася зі сталлю, магія розсікала повітря, вдаряючи блискавками. Луція ухилилася від першого удару, встигла відповісти ворогу і відчула, як у ній пробуджується щось древнє, могутнє.

— Луція, обережно! — крикнув Алекс, коли один з ворогів спробував атакувати її ззаду.

Вона повернулася, і її очі засвітилися сріблом. Вона відчула силу, що прокидалася в її жилах.

— Ні! — її голос пролунав гучно, і хвиля енергії відкинула нападника.

Брати билися як єдине ціле. Деймон проривався вперед, Сіріус прикривав тил, Алекс і Тіріус працювали разом, розкидаючи ворогів.

Феш стояв у центрі бою, його меч виблискував у місячному світлі. Він не просто воював — він захищав.

— Ми сильніші разом! — вигукнув він, і воїни клану з новими силами кинулися в атаку.

Бій здавався нескінченним, але поступово вороги почали відступати. Їхні очі більше не світилися впевненістю — вони боялися.

І ось, коли останній ворог зник у темряві, настала тиша.

Луція стояла, важко дихаючи. Вона відчувала, що щось змінилося.

Це була не просто перемога.

Це був початок нового етапу.

Феш провів рукою по лезу меча, стираючи з нього кров ворогів. Його погляд був серйозним, але в очах з’явилося щось, схоже на гордість.

— Все скінчилося, — його голос звучав урочисто. — Діти, ви стали сильнішими.

Луція, ще важко дихаючи після битви, глянула на братів. Вони всі були втомлені, але живі. Їхні погляди змінилися — тепер у них читалася впевненість.

— Ми вистояли, — прошепотів Алекс, стиснувши кулаки.

— І довели, що разом нас не здолати, — додав Деймон.

Феш підійшов до Луції і поклав руку їй на плече.

— Я бачив, як ти билася, доню. Ти не просто воїн. Ти лідер.

Луція ковтнула ком, що встав у горлі. Вона не звикла до таких слів, але глибоко в душі знала — її шлях тільки починається.

Старійшини клану підійшли ближче, їхні обличчя були серйозними.

— Це була лише перша битва. Але ви довели, що здатні захищати наш народ, — сказав один із них.

— Відпочиньте, бо скоро настане новий день, і нові випробування, — додав інший.

Луція перевела погляд на небо. Зірки світили яскраво, ніби спостерігали за ними.

Вона знала — їхня історія ще не завершена.