Марі-Анна Харт - Драена: Спадщина зграї, Марі-Анна Харт

Думки Кейт

Думки про шлюб викликали в Кейт змішані емоції. Коли вона була ще зовсім маленькою, то мріяла, що колись у неї буде гарний чоловік, великий будинок і холодильник, повний їжі. І от зараз вона може отримати все це, але чи була вона готова?

Вагітність впливала на неї, і її настрій змінювався сотню разів на день. То вона відчувала симпатію до Ділана, його компанія була приємною, то він її дратував до нестями. Його нова тактика діяла. Він не був грубим чи наполегливим, як раніше, тепер він став романтичним, уважним, терплячим. Це було дивно, враховуючи їхнє минуле.

Та Кейт розуміла одне: якщо вона стане його дружиною, втечі більше не буде. Вона стане частиною зграї, як і її дитина. Ця думка гнітила її. Вона не хотіла робити вибір поспіхом, але з кожним днем відчувала, як Ділан ніби затягує її в цей світ, позбавляючи права вибору. І найстрашніше — інколи їй здавалося, що він не відвертий із нею, що говорить тільки те, що вона хоче почути.

Вона сиділа на ліжку, обійнявши коліна. Її пальці тремтіли, коли вона проводила ними по ковдрі. Голова була забита думками, але серце калатало у грудях лише від одного запитання: а що, як вона справді робить помилку?

Дві години минули, як одна мить. Коли двері відчинилися, вона здригнулася. Ділан зайшов до кімнати, його погляд був напруженим, але він намагався триматися спокійно.

— Ну що, ти прийняла рішення? — Його голос звучав рівно, але в очах жевріла надія.

Кейт підняла на нього погляд, її губи злегка тремтіли. Вона вже знала відповідь, хоча вимовити її вголос було важко.

— Я не можу прийняти твою пропозицію про одруження.

На кілька секунд у кімнаті запала тиша. Вираз обличчя Ділана змінився — надія згасла, поступаючись місцем болю. Він стиснув щелепи, але не відвів погляду.

— Чому? Будь чесною зі мною. — Його голос став хриплуватим.

Кейт глибоко вдихнула. Вона боялася, що її слова ранять його, але не могла брехати.

— Я не впевнена, що в нас все вийде. Я хочу прийняти це рішення, коли буду точно впевнена.

Ділан провів рукою по волоссю, ніби намагаючись заспокоїтися. Його пальці стиснулися в кулак.

— І скільки тобі потрібно часу, щоб зрозуміти?

Кейт ледь чутно зітхнула.

— Я не знаю…

Ділан важко зітхнув, зробив крок назад і похитав головою.

— Я не можу чекати вічно, Кейт. — У його голосі з’явилася гостра нотка болю. — Я хочу бути з тобою, хочу, щоб наша дитина росла в родині, а не в підвішеному стані.

— Я це розумію… — прошепотіла вона, опускаючи погляд. — Але якщо я скажу «так» лише через страх перед відьмами  чи буде це правильно?

Він мовчав, а потім стиснув кулаки ще сильніше.

— Знаєш що? Я дам тобі час. Але не вічність. Я маю захищати не лише тебе, а й нашу дитину. Подумай добре, Кейт.

Він розвернувся й вийшов, залишивши її наодинці з думками. Кейт заплющила очі, відчуваючи, як хвиля сумнівів накриває її з головою. Вона не знала, скільки часу їй потрібно… Але одне було зрозуміло — рішення доведеться приймати раніше, ніж вона сподівалася.

 

 

 

Ен зайшла через пару хвилин, поставила піднос із їжею й навіть не глянула на Кейт. Їсти сьогодні не хотілося. Вона лягла на ліжко й спробувала заснути, але неспокій не відпускав.

Наступні два дні минули швидко. Ділан не з’являвся, і Кейт була цьому рада. Ен приносила їй їжу, але не розмовляла. На третій день Ділан все ж прийшов. Він постукав у двері й тихо зайшов.

— Ен сказала, що ти не виходиш із кімнати.

— Мені тут комфортно.

— Дитині шкідливо, коли ти тут сидиш.

— О, ти став експертом по вагітним? — саркастично кинула Кейт.

— Давай без сарказму, я не хочу сваритися.

— А що ти хочеш? — Вона схрестила руки на грудях.

— Я веду перемовини із відьмами.

Кейт насмішкувато підняла брову.

— І до чого ви домовилися?

— Вони хочуть суд.

— О, це чудово! — Вона розсміялася, але в її голосі не було радості.

— І я погодився.

Кейт замовкла. В її погляді з’явилася настороженість.

— Суд буде на території зграї, — продовжив Ділан. — Завтра буде суд.  Якщо рішенням суду буде повернення тебе до відьом, я не дозволю їм тебе забрати. Неважливо, чи погодишся ти на шлюб чи ні, я готовий битися за тебе. Навіть якщо це означає війну з відьмами.  І я хочу, щоб ти знала: що б не сталося, я не залишу тебе. Навіть якщо мені доведеться втратити все, я буду боротися за тебе.

Кейт здригнулася від його слів.

— А твоя зграя що скаже?

— Вони підтримають мене.

— Я в цьому не впевнена…

Ділан підійшов ближче, його очі потемніли від емоцій.

— Я хочу залишитися цієї ночі поруч із тобою.

Кейт подивилася на нього довго, але не заперечила. Він повільно ліг поруч, ніжно обійняв її, притискаючи до себе. Його рука лягла на її живіт, і він легенько провів пальцями по ньому. Вона відчула тепло, яке виходило від нього, і, несподівано для себе, розслабилася. Ділан поцілував її в скроню, його дихання було рівним і заспокійливим. Так вони й заснули, загорнуті у спокій та тепло одне одного

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍