Ася Чирокбей - Талісман обраної, Ася Чирокбей

Розділ 11. Матія

Матійський острів вразив мене своїми розмірами. З близької відстані він займав увесь горизонт, від краю і до краю, так що його можна було прийняти за материк.

Матійцям пощастило з узбережжям: піщане або вкрите дрібною галькою дно плавно піднімалося до берега. Я не побачила ані скель, ані рифів, хоча Саєб стверджував, що біля західного краю острова берег не такий сприятливий і рясніє скельними розсипами.

Ми ж підходили до південного берега. Прямо перед нами лежав величезний порт, на захід від якого починалися верфі, а за ними тягнулися рибальські села, за словами Саєба аж до скельних розсипів на західному березі острова.

На схід тягнулася гряда пагорбів, скоріше навіть невеликий гірський хребет, який розташовувався майже паралельно узбережжю, і тільки вдалині на сході віддаляючись від нього. Як сказав Саєб, за хребтом, у глибині острова розташовані сільськогосподарські угіддя, де вирощують фрукти і пшеницю. Всупереч моїм уявленням про те, що Матія живе виключно набігами, тут виявилося доволі розвинене сільське господарство і деякі ремесла. У глибині острова також розташовувалися збройові майстерні, де виплавляли знамениту сталь і виготовляли матійські мечі. Також, за твердженням Саєба, був розвинений шкіряний промисел, ювелірна справа, і, звісно, суднобудування.

Уже сутеніло, тому ніч вирішено було провести на рейді. Вранці нас зустрічав натовп захоплених глядачів. Дехто салютував мечами і кричав: "Матія!". Невідомим чином чутки про перемогу над демами біля форту вже встигли сягнути острова, а коли люди побачили на палубі Вартових, натовп і зовсім розійшовся, тож королівським гвардійцям довелося втихомирювати громадян, звільняючи для нас прохід.

Особлива увага була прикута до мене і Кріді. Люди ніколи раніше не бачили жінок-Вартових. До мене простягали руки, намагаючись доторкнутися до мого плаща чи птаха. Зовнішність Кріді голосно обговорювали, втім, не намагаючись до нього доторкнутися. Зрештою, гвардійцям довелося оточити нас із Кріді стіною і конвоювати таким чином до виходу з порту. Незабаром ми підійшли до будинку Саєба. Він хотів віддати розпорядження подати високим гостям екіпаж, однак Зерд категорично відмовився. Будинок був недалеко від порту, а ми після майже тижневого плавання потребували відчуття твердої землі під ногами.

Портове місто одночасно було столицею Матійського королівства. Район, яким ми рухалися, був щільно забудований одно- і двоповерховими будинками. В будинку Саєба нам із Зердом відвели кімнати для гостей. Виникла невелика затримка із тим, куди поселити Кріді, але врешті-решт Саєб вирішив відвести йому невелике приміщення в мезоніні. За його словами, воно було добре освітлене і прогрівалося сонцем, тож нашому супутнику буде там добре.

Майже одразу в мою кімнату увійшла служниця.

- Леді, я принесла вам одяг, - сказала вона, вклонившись і складаючи на ліжко цілу купу пишно прикрашених речей. - Дозвольте мені взяти ваш одяг.

- Я допоможу вам одягнутися, - запевнила мене служниця, побачивши, з яким здивуванням я дивлюся на купу вишуканого середньовічного одягу, серед якого я змогла впізнати тільки сукню і плащ. - Але спочатку пройдіть, будь ласка, сюди. Ванну вже приготували.

Слідом за нею я увійшла до туалетної кімнати. Тут була низька кам'яна ванна й умивальник із того ж матеріалу. Ванна була наповнена гарячою водою, на поверхні якої плавали пелюстки троянд.

Перш, ніж роздягнутися, я озирнулася в пошуках Білосніжки.

- Вашого птаха нагодують, за ним буде гарний догляд, - запевнила мене служниця, правильно витлумачивши мій погляд.

Після цього мені залишалося тільки роздягнутися і зануритися в ароматну ванну. Такого блаженства я не відчувала відтоді, як потрапила в цей світ, адже мені ще жодного разу не доводилося приймати тут гарячу ванну. Усе ж є свої плюси в тому, що ми вирушили в подорож.

Я ненадовго задрімала і прокинулася від м'якого дотику рук. Служниця обережно натирала моє волосся пінистим засобом із приємним запахом. У кімнаті з'явилася друга служниця, вона принесла великі рушники. Мого одягу вже не було.

Коли моє волосся висохло, спритні руки служниць уклали його у високу зачіску, і почався процес одягання. Спочатку на мене одягли тонку сорочку з рукавом до ліктя, глибоким вирізом і системою хитромудрих зав'язок на талії. За нею ще одну, виріз якої був прикрашений мереживом, так само, як рукави і пишна спідниця. Далі прийшла черга темно-червоної сукні із щільної тканини з корсетом та вшитими у спідницю дерев'яними обручами. Довершувала вбрання широка спідниця такого ж кольору з високим поясом, золотисте оздоблення якого візуально продовжувало оздоблення корсета. Доповнювали вбрання туфельки золотистого кольору з темно-червоною окантовкою на невеликих підборах, а також довгі рукавички в тон.

Зачіска була прикрашена фігурною прикрасою зі щільної тканини в колір сукні, розшитою золотом і камінням. Усе це я розгледіла в дзеркало, яке люб'язно тримали переді мною, поки я вдягала кольє з дорогоцінним камінням і начільник.

Весь цей процес настільки захопив мою увагу, що у мене тільки під кінець виникло питання, а що я буду робити далі в цьому вбранні. У кращому разі, воно дозволяло сидіти нерухомо або повільно ходити. А я ж мріяла відвідати місцеві верфі і пройтися по складах. З дитинства мрію подивитися на корабельний ліс. Але моє запитання випередив Саєб, який постукав у двері, увійшов та галантно розкланявся, побачивши моє перетворення.

- Леді Вартова, - офіційно почав він, - король Матії Тачіас третій просив дізнатися, чи не зробите ви йому люб'язність і не складете компанію за обідом.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍