Ася Чирокбей - Талісман обраної, Ася Чирокбей

- Матиму за честь, сер Саєб, - відповіла я так само офіційно.

Найменше на світі мені хотілося зараз іти на нудний світський прийом. Але що поробиш, статус Вартової зобов'язує.

До парадного входу подали розкішну карету, прикрашену гербом. Зійшовши вниз, я побачила Зерда і Кріді, що стояли біля неї. Зерд був одягнений у таке ж світське вбрання, прикрашене мереживами. Побачивши його вираз обличчя, я ледь не пирснула зі сміху, довелося закашлятися. Зброї при ньому не було, ймовірно, це не дозволялося протоколом.

Лакей відчинив дверцята, і Зерд допоміг мені піднятися, ненав'язливо підстраховуючи на випадок незручного руху. У цих спідницях не дивно було заплутатися, але з його допомогою мені вдалося піднятися сходами і розміститися на сидінні, оббитому зеленим і золотистим оксамитом. Зерд зайняв місце поруч зі мною, Саєб і Кріді розмістилися навпроти, і карета рушила. Дорога не зайняла багато часу. Ми в'їхали до широкої брами, і я зрозуміла, що це королівська резиденція. Ми прямували алеєю у парку з невисокими деревами, крони яких були гарно підстрижені. Між деревами ще цвіли осінні квіти. Парадний вхід був прикрашений статуями і широким килимом. Коли ми піднялися сходами, Саєб доповів дворецькому про прибуття Вартових. За деякий час дворецький з'явився знову і церемонно повідомив, що король запрошує нас до тронної зали.

Тронна зала була досить великих розмірів, прикрашена напрочуд невеликою кількістю колон. Але я подумала, що, якщо на виготовлення крокв іде такий самий корабельний ліс, що використовується на верфях, то колон і справді багато не потрібно.

Схоже, матійський король віддавав перевагу більш стриманим кольорам, тому що в оформленні залу майже не було червоного. До трону вела килимова доріжка зеленого кольору, а стіни були оформлені у світлих тонах від кремового до персикового.

Монарх виявився людиною середніх років. Він люб'язно привітав нас, у відповідь на що ми з Зердом схилилися в поклоні, і навіть Кріді, склавши руки на грудях, зобразив подобу східного поклону. Після обміну світськими фразами король запросив нас до трапезної, яка знаходилася праворуч і, по суті, була продовженням тронного залу. Розташувавшись на чолі столу, король посадив Вартових праворуч - Зерда, потім мене і Кріді. Саєбу і ще двом придворним монарх запропонував розміститися по ліву руку.

Вдягнений у відповідності до свого сану, король був у розкішному костюмі, оздобленому хутром, мантії та короні. Однак мені здалося, що цей одяг його обтяжує. Схоже, він краще почувався у звичайному вбранні воїна, про що він і сам не забарився повідомити, сказавши, що не великий любитель церемоній, але положення зобов'язує. Ми з Зердом ввічливо посміхнулися, і король наказав подавати обід.

Перш ніж лакеї встигли підійти до столу з підносами в руках, Кріді підвівся зі свого місця, наблизився до мене і поклав руки мені на голову. Подумки я чортихнулася, проклинаючи настільки недоречне прагнення поспілкуватися, і подумки пообіцяла видерти йому шерсть на загривку, якщо він зіпсує мені зачіску. Та за мить мої мстиві думки відступили, і я зробила знак лакеям зупинитися. Король здивовано дивився на мене, спантеличений порушенням етикету.

Я сказала:

- Ваша Величносте, у Кріді для вас є важлива інформація. Кріді не вміє говорити як людина, тому те, що він хоче сказати, передає через мене. І зараз він каже, що у вас є донька, і вона хвора. Він каже, що може її вилікувати.

На обличчі короля з'явився приголомшений вираз. Треба віддати йому належне, він швидко опанував себе і сказав:

- Так, це правда. У мене дійсно є дочка, і вона нездорова, але наші лікарі не можуть визначити причину нездужання. Якщо ваш... е-е-е... друг зможе вилікувати її, це буде справжнє диво, і я гідно віддячу вам.

- Для цього Кріді має разом із вами піти до вашої доньки. Тільки ви і він, більше нікого. Звісно, якщо ви побажаєте, ви можете взяти охорону.

Я вкотре переконалася, наскільки велика повага до Вартових у цьому світі. Навіть пропозиція такої дивної істоти, яким виглядав Кріді, не викликала в короля ані найменшого подиву.

- Прошу мене вибачити, - сказав він, підвівся і жестом запросив Кріді слідувати за собою. Трохи відійшовши, Кріді озирнувся, і я побачила, що Зерд приховано показав йому кулак, на що Кріді сміховинно закивав і зобразив уклін.

Він зробив це так смішно, що я ледве втрималася від того, щоб не засміятися. Це було би вкрай непристойно, зважаючи на обставини.