Mary Uanni - Система Маяк, Mary Uanni

10 Розділ

Розслідування, яке так довго займало всіх чотирьох друзів, підходило до свого логічного завершення. Сидячи у звичному місці — в маленькій кімнаті на околиці міста — Марк, Єва, Алекс і Аліса переглядали документи, які вдалося знайти про систему «Маяк». Папери були заплутаними, а відомості — уривчастими, але поступово вони складалися в чітку картину.

На столі перед ними лежала карта, на якій червоними лініями були відмічені точки, де були встановлені «капсули» та де відбувались експерименти з чіпами. Вони вже знали про зв’язок між лабораторією та експериментом над людьми, у якому, як виявилося, Єва та Аліса брали участь.

— Якщо ці дані вірні, то "Маяк" був лише частиною ширшої системи контролю над людьми, — пробурмотів Марк, оглядаючи документи. — Але як так вийшло, що ви забули про все це?

— Я думаю, що відповідь може бути в цих чіпах, — тихо промовила Єва, торкаючись свого горла. — Вони могли впливати на нашу пам’ять, стираючи певні фрагменти. Але чому саме зараз я почала все згадувати?

Алекс, сидячи поруч, задумливо дивився на неї, але не промовляв ні слова. Він знав, що для Єви це відкриття було болісним. Її впевненість у власних спогадах була підірвана, і це впливало на неї набагато глибше, ніж вона показувала.

— Здається, ми всі нарешті маємо відповідь, — сказав Алекс, перегортаючи останній аркуш документа. — Але нам ще потрібно знайти спосіб позбутися цих чіпів. Якщо вони залишаться в тілі, ризик того, що система знову активується, дуже високий.

— Я зв’язалася з одним лікарем, — промовила Аліса, піднімаючи голову. — Він може допомогти. Операція ризикована, але він єдиний, хто погодився.

Марк піднявся з місця і почав ходити кімнатою. Його обличчя виражало турботу.

— Це небезпечно. Але ми не маємо іншого вибору, — додав він. — Ці чіпи можуть знищити вас обох.

Єва зітхнула, обережно торкаючись чіпа на своїй шиї. Вона не знала, скільки ще часу зможе терпіти це відчуття небезпеки. Все, що відбувалося, здавалося їй частиною великої змови, з якої вже не було шляху назад.

— Чому я забула про це? — раптом запитала вона, її голос здригнувся від напруги. — І чому саме зараз все згадалося?

— Це могли бути побічні ефекти від дії чіпів, — сказав Алекс. — Або ж твої спогади були відновлені через якийсь зовнішній фактор. Можливо, щось, що сталося останнім часом, активувало старі спогади.

— Але це все одно не пояснює, чому ми не пам'ятали нічого раніше, — додала Аліса, стискаючи пальці на столі. — Нам потрібно знайти конкретну причину. Тільки так ми зможемо зрозуміти, як зупинити це.

Марк нарешті зупинився і подивився на Єву.

— Ми зробимо це, — впевнено промовив він. — Але для цього потрібен час. І розуміння того, що саме сталося в той день, коли вас втягнули в ці експерименти.

Єва похитала головою.

— Часу в нас небагато. Я вже бачу, як моє життя руйнується. Мене вже звільнили з роботи за прогули, і я більше не можу жити, не розуміючи, що сталося зі мною.

Алекс похитав головою, уважно спостерігаючи за Євою.

— Ми знайдемо спосіб. Але ти маєш залишатися сильною. Це єдиний шлях вперед.

Аліса перевела погляд на Марка, який мовчки дивився на мапу, наче намагаючись знайти там відповіді.

— А що з твоїм батьком, Марку? — раптом запитала вона. — Ти так і не сказав, що сталося.

Марк зітхнув і різко сів на стілець.

— Його заарештували. Я дізнався про це вчора, — відповів він. — Він сидітиме багато років за те, що був частиною цієї змови.

Єва та Аліса обмінялися поглядами.

Алекс кинув швидкий погляд на Єву, яка виглядала так, ніби збиралася зірватися.

— Ми знайдемо відповіді. І почнемо з того, що вилучимо чіпи, — додав він. — Я вважаю, що це буде першим кроком.

Наступні кілька днів друзі провели у підготовці до операції, яка мала вирішити їхню долю. Лікар, з яким зв’язалася Аліса, приїхав до міста і підготувався до процедури.

День операції прийшов швидко. Вранці всі зібралися біля клініки, де мали проводитися хірургічні втручання. Єва та Аліса не могли приховати своєї тривоги, але намагалися триматися спокійно.

— Це все змінить, — прошепотіла Єва, дивлячись на Алекса. — Я відчуваю, що після цього нічого не буде таким, як раніше.

Алекс обережно поклав руку на її плече.

— Зміни — це частина нашого життя. Але ти сильніша, ніж здаєшся.

Єва зітхнула і пішла в операційну. Лікарі були готові до проведення процедури. Всі четверо знали, що це був критичний момент у їхньому житті.

У стерильній операційній кімнаті всі інструменти були готові. Лікар стояв над Євою, спокійно пояснюючи їй, що робитиме.

— Операція триватиме близько трьох годин, — сказав він, лагідно тримаючи її за руку. — Ти нічого не відчуєш, але процес видалення чіпа буде складним.

Єва лише кивнула. Її серце билося швидко, але вона намагалася залишатися спокійною.

Ззовні операційної Алекс, Аліса та Марк чекали з нетерпінням. Тиша в коридорі була оглушливою.

Алекс нервово ходив туди-сюди по коридору, час від часу кидаючи погляди на двері операційної. Аліса сиділа на лавці біля стіни, стискаючи пальці, а Марк стояв поруч, схрестивши руки на грудях, занурений у свої думки.

— Вона сильна, — тихо промовив Марк, більше ніби до себе, ніж до інших. — Єва завжди була сильною.

Алекс зупинився, перевівши погляд на Марка.

— Це так, але все одно складно стояти осторонь і нічого не робити, — відповів він. — Я не знаю, чого очікувати після цієї операції. Навіть якщо все пройде добре, як це вплине на неї? І на Алісу?

— Ми вже пройшли через гірше, — кинув Марк, не дивлячись на Алекса. — Єва не вперше стикається з труднощами. Вона справлялася і з більш складними речами, коли нікого не було поруч.

Алекс відчув легке роздратування в голосі Марка, але стримався.

— Це зрозуміло, — сухо зауважив Алекс. — Але зараз інша ситуація. І я хочу бути впевненим, що вона отримає належну підтримку. Їй потрібен хтось, хто буде поруч.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍