Mary Uanni - Система Маяк, Mary Uanni

— Небезпечно? — перепитала Єва, сідаючи за стіл. — Наскільки?

— Досить, щоб могло бути серйозне ускладнення для здоров'я, — пояснила Аліса. — Я не думаю, що це варто ризику. Але якщо не дістати чіпи, ми...

Алекс поглянув на Єву, його очі блищали від напруження. — Ми маємо знайти спосіб, але не такий, що може вас убити. Я не дозволю вам ризикувати.

Єва відповіла йому рішучим поглядом, але в її очах світилися сумніви.

— Можливо, у нас немає вибору, Алекс.

Єва ще раз поглянула на всіх присутніх за столом. У її голові роїлося безліч думок: як витягнути чіпи, чому вона забула про все це, і як вирішити питання без серйозних наслідків. Відчуття загубленості, яке панувало всередині, було нестерпним, але водночас вона знала, що їх чекає щось більше, ніж просто вирішення технічної проблеми. Це було питання життя і смерті.

— Ми повинні знайти спосіб зробити це без ризику, — сказала вона, намагаючись зберегти спокійний тон, хоча її серце билося частіше.

— Єва, — тихо заговорив Алекс, злегка нахилившись до неї, — я знаю, що ти хочеш вирішити це питання якнайшвидше. Але це не те, що можна робити поспіхом.

Він підвівся, повільно пересуваючи свою чашку на столі. Його очі були сповнені стурбованості, але також глибокої турботи.

— Ми можемо спробувати знайти лікарів або когось, хто розуміється на таких речах. Я впевнений, що є інші способи, окрім ризикованих операцій, — Алекс звернув свій погляд на Марка, який сидів похмуро, схрестивши руки на грудях.

— Якщо б це було так просто, ми б уже вирішили цю проблему, — сухо відповів Марк. — Лабораторія, яка стоїть за цими чіпами, не залишила слідів для звичайних лікарів. Це була цілеспрямована дія.

— Але ми все ще маємо надію, — втрутилася Аліса, намагаючись внести хоч трохи позитиву в розмову. — Можливо, є записи або інші джерела інформації, які допоможуть нам.

Єва уважно слухала кожне слово, намагаючись знайти своє місце в цьому лабіринті можливих шляхів розвитку подій. Але з кожною хвилиною питання ставало лише складнішим.

— Скільки часу ми ще маємо? — запитала вона нарешті, дивлячись на Марка. — Якщо ці чіпи активні, чи є ймовірність, що вони можуть вплинути на нас знову?

Марк глянув на неї, трохи вагаючись.

— Чесно кажучи, я не знаю. Це все досить непередбачувано. Вони могли заблокувати твої спогади на багато років, і є ймовірність, що можуть знову вплинути на тебе, якщо ми не розберемося з ними вчасно.

— То чому я взагалі забула про все це? — Єва нахилилась до столу, її голос був сповнений болю і розгубленості. — Чому вони стерли мені пам'ять, але залишили цей чіп?

Алекс обережно взяв її за руку, намагаючись заспокоїти.

— Це не має значення, чому вони це зробили. Головне зараз — зрозуміти, як це виправити. Ми маємо зосередитися на тому, як знайти відповіді, а не на тому, чому це сталося, — його голос був м'яким, але впевненим.

— І що ти пропонуєш? — запитала Єва, дивлячись прямо в очі Алексу. — Ми просто будемо чекати, поки щось станеться?

— Ні, ми не будемо чекати, — відповів Алекс, трохи нахиляючись до неї, — ми будемо діяти. Але не будемо робити поспішних кроків.

— Ти ж знаєш, що я не хочу чекати, — наполягла Єва. — Можливо, у нас немає часу на те, щоб знайти правильне рішення. Я не можу дозволити, щоб це затяглося на роки.

Алекс зустрів її погляд, і в його очах світилася рішучість.

— Я розумію, що ти хочеш діяти негайно, але інколи найкращий план — це той, що ретельно обміркований, — сказав він, міцніше стиснувши її руку. — Ми разом знайдемо спосіб, але поспішні рішення можуть знищити більше, ніж виправити.

Марк, який досі мовчки спостерігав за їхньою розмовою, несподівано заговорив.

— Є один спосіб. У нас є деякі контакти, люди, які можуть мати доступ до інформації з лабораторії. Це ризиковано, але варте спроби. Я знаю, що ми можемо це зробити.

Єва задумливо подивилася на Марка, відчуваючи внутрішній конфлікт між бажанням діяти і страхом перед тим, що може піти не так.

— Ми повинні зробити це разом, — нарешті сказала вона. — Але якщо щось піде не так... я не хочу, щоб ви ризикували заради мене.

Алекс похитав головою.

— Ми не ризикуємо заради тебе, Єва. Ми ризикуємо заради себе теж. Це не лише твоя битва, а наша спільна.

Він знову зустрів її погляд, і Єва зрозуміла, що ці слова були правдою. Всі вони були втягнуті в цю історію, і кожен мав свій власний шлях до правди. Алекс не був просто стороннім спостерігачем — він був на передовій разом із нею.

— Добре, — сказала вона нарешті, вдихнувши глибоко, — тоді давайте спробуємо. Якщо є хоч найменший шанс, що ми зможемо знайти відповіді... я готова ризикувати.

Їхні погляди зустрілися, і на мить між ними запанувала тиша. Але це була тиша перед бурею — тією бурею, що розпочнеться, коли вони почнуть діяти.