Олександр Міхед - Понтиїзм. Казки кінця світу

фінансовим вливанням. Все закінчується великим скандалом. Наречена називає перекладачку хвойдою, що вкрала в неї «мужа». Перекладачка знічено вибачається перед іноземцем, перед яким, як завжди, соромно за своїх співвітчизників. «We’ll find another one for you»[2], — каже перекладачка. «We don’t need another one. I want you»[3], — відповідає іноземець.

Роберт посміхається кожному, хто йому зустрічається. Набурмосений персонаж, з якого ледь витягуєш «Hi!» або «Hello», впадає у стан заціпеніння, коли цей дивний іноземець запитується: «How are you?» Ледь вимовивши «Ок», вони намагаються прошмигнути далі.

Роберт віддається дбайливим рукам Сержа, як він називає Сірьожу — масажиста-гомосексуаліста з південних областей. Роберт полюбляє його доторки і знає: Серж чітко усвідомлює межу між професійними і особистими доторками. Уривчастими фразами ламаної англійської вони, як завжди, солідарно говорять про скурвну жіночу природу.

З польових нотаток Роберта Брата:

У цій країні кожен хоче обманути і використати іншого. Особливо якщо цей інший — чужоземець. Німець, німак, не здатний зрозуміти по-їхньому. Особливі ціни до музеїв, спеціальні меню з урахуванням закордонних цін і курсів валют, унікальні пропозиції на проїзд у таксі. Щоправда, це глобальне бажання швидкої наживи розповсюджується і на своїх. Ніби вся країна — величезний курорт, на якому всі хочуть здерти втридорога, щоб отримати надприбуток. Поняття сервісу в цій країні відсутнє, а люди непривітні. Ані продавець, ані сусід по сходовому майданчику не привітаються з вами. Радше вишкіриться і оцінить твій прикид, оцінюючи, скільки з тебе можна здерти. Кожен продавець, кожен офіціант, кожен, хто задіяний у сфері обслуговування, ненавидить усіх клієнтів загалом і кожного зокрема. Його ламає і перекручує прислужувати комусь, у його мріях йому винні всі.

У цій країні жінки радо вступають у розмову з іноземцями. Ми для них як утілення надії. Ми — тіні, обіцянки кращого життя за непримарними кордонами. Кожен іноземець — це реальний шанс вирватися з цієї трясовини марудного повсякдення. Часом вони кажуть своїм хлопцям, що їм просто цікаво з ними, або що це тільки практика мови, або що завжди добре мати друга з-закордону. Їхня аргументація не знає меж фантазії. Ми для них — легкий заробіток. Жінки цієї країни інстинктивно знають закони ринку і живуть за ними — коротка спідниця, приємні бесіди, не надто апатичний секс за кілька вечерь у ресторанах, новий одяг або телефон. Вигідний натуральний обмін.

Роберт знайомився зі своїм жертвами будь-де. Найважливіше — це перше питання. Він зрідка його змінював. How can I get to the library? Від такої нахабності й неочікуваності красуні та моделі втрачали мову. Далі були жарти, запитання, запрошення, прогулянка містом, відвідини кількох галерей та модних арт-центрів. Оскільки в галереях була тільки агітація та пропаганда, а в арт-центрах — гівно в банках і на постаментах, Роберт швидко пропонував втекти кудись і повечеряти разом. Того ж вечора він брав швидку перемогу. Мистецтво допомагало йому в цьому як могло.

З польових нотаток Роберта Брата:

У цій країні жінки вивчають іноземні мови, щоби вдало вийти заміж. Наречений може принадитись у процесі навчання в університеті — серед перспективних зоряних хлопчиків, для яких за рік-два відкриються кар’єрні двері під протекцією їхніх батьків. Або ж, якщо не пощастить, випускницям доводиться відправлятися в одиночне плавання, в експедицію з виловлювання іноземних членів, точніше — членів іноземних делегацій. Найбільш відчайдушні — ті, котрі мають симпатичніше личко слов’янського типу, великі груди та маленький мозок — ще під час навчання починають підробляти на додаткових заняттях із практики мови.

Їхню службу перед веб-камерами для анонімних та онанімних клієнтів із усього світу важко назвати проституцією. Трахаються вони віртуально, торкаючись себе та втілюючи в режимі он-лайн фантазії західного світу. Маленькі і тендітні дівчатка, ніби гаремні служниці глобального борделю. За виконання особливих (збочених) примх вони отримують щедріші чайові. З віртуального рахунку долітає особливий звук, ніби дзенькнула копійчина, що впала у велику банку. Цієї ж миті вони повинні витягти руки з усіх своїх отворів, прикласти руки до губ та надіслати віртуальний повітряний поцілунок своїм юзерам зі словами: «Thank you Anonymous!», щиро впевнені, що Анонімус — нині найпопулярніше ім’я у світі.

Часом вони натрапляють на своїх колишніх однокласників або теперішніх одногрупників. Починаються сльози та шантаж.

Часом вони закохуються у своїх клієнтів, надихаючись їхніми романтичними посланнями та виголеними причандалами, якими ті трусять перед веб-камерою. Клієнти просять дівчат зайнятися коханням з їхнім зображенням. Чоловіки керують, вони покірно виконують їхні інструкції та бажання, вони досягають щораз вищих висот насолоди.

Часом на іспитах з англійської мови в рідних інститутах та бурсах вони не знають нічого іншого, окрім swallow, spank, ass, hole, enema, pussy, hard, dick, wet, fist, I’m cumming і т.д. З таким запасом слів іще можна розказати тему «My native country» або «My working day», однак про «Political system of Great Britain» буде вже складніше.

Секс як такий не був для нього ціллю. Він уже давно не приносив Роберту задоволення. Найгостріші моменти були перед цим — як красуні соромилися свого тіла і ніби випадково вимикали світло, як вони вихилялися в ліжку, приймаючи більш сексуальні пози та продовжуючи позувати для невидимих фотографів. Після сексу Роберт більше не шукав із ними зустрічі.