Ерін Моргенштерн - Беззоряне море, Ерін Моргенштерн
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
«Може, у них є ельфи, які міряють твої ноги й шиють черевики, поки ти спиш», — підказує голос у голові.
«Я вважав тебе практичним голосом розуму, голосом розсудливості», — думає у відповідь Закарі, але голос на це не реагує. Він надягає на шию ключ від кімнати, компас і, хвилинку повагавшись, Доріанів меч. Намагається загнати глибше турботи про те, що сталося там, нагорі, поки він був тут, унизу. Відволікається, розглядаючи кімнату, навіть попри те, що бачить її не аж так добре. Зблизька все видається досить чітким, проте це означає, що за раз можна дослідити невелику територію, всотуючи цей простір малесенькими ковтками.
Закарі бере з однієї полиці книжку, пригадуючи епізод, який напевно бачив у якійсь серії «Сутінкової зони»[31]. Скільки можна всього почитати, а окулярів нема.
Він однаково розгортає книжку навмання, надруковані слова проступають різко й чітко.
Закарі підводить погляд. Ліжко, картини на стінах, камін — усе ледь помітно розпливається через його офтальмологічний коктейль короткозорості та астигматизму, з яким він дивиться на світ. Хлопець повертає погляд до книжки.
Це збірка віршів. «Дікінсон»[32], — думає він. Шрифт ідеально чіткий, різкий, навіть попри невеликий кегль видно кожну маленьку, мов дірочка від голки, крапку та мініатюрну кому.
Хлопець відкладає книжку й бере іншу. Її так само досконало легко читати. Він повертає її на полицю. Підходить до столу, де залишив украдену з «Клубу колекціонерів» для Доріана книжку в коричневій шкіряній обкладинці. Хоче дізнатися, чи цей трюк, хай би яким він був, допоможе йому так само сфокусуватися на ілюстраціях та арабському тексті. Проте, коли він розгортає книжку на титульній сторінці, чіткими є не лише вкриті завитками мініатюри, а й заголовок, який тепер написано англійською.
Передбачення і перекази
Написано все чітко та зрозуміло, вигадливим шрифтом, але достоту англійською. Хлопець замислюється, що, можливо, книжку надрукували різними мовами, і він не помітив цього раніше, але бачить лише знайомий алфавіт.
Закарі відкладає книжку, знову почуваючись трохи запаморочливо. Не може пригадати, коли востаннє їв. На вечірці? Невже це було минулої ночі? Він згадав, що Хранитель говорив щось про Кухню біля каміна.
Біля досі нечіткого каміна (утім, із цієї відстані він може сказати, що капітан та екіпаж корабля на картині серед реалістичного морського пейзажу — це кролики) у стіну вбудована панель, схожа на дверцята шафки, у камені з невеличкою кнопкою поряд.
Закарі відчиняє дверцята й бачить щось подібне до кухонного ліфта, у якому лежить невеличка товста книжка, а ще коробка, накрита складеною запискою. Хлопець бере папірчик.
Вітаємо, містере Роулінз. Ласкаво просимо.
Сподіваємося, що ви насолоджуєтеся перебуванням тут. Якщо вам хочеться будь-яких закусок, будь ласка, не соромтеся користуватися нашою системою обслуговування. Вона створена так, щоб бути якомога зручнішою.
— Запишіть своє замовлення на картці. У книжці є перелік того, що ми пропонуємо, але просимо, не дозволяйте йому диктувати ваш вибір, ми залюбки приготуємо все, чого ви бажаєте, якщо це буде нам до снаги.
• Покладіть вашу картку із замовленням у ліфт. Зачиніть дверцята й натисніть на кнопку, щоб надіслати замовлення.
• Ваші закуски приготують, і вони до вас прибудуть, сповістивши про себе дзвіночком.
• Будь ласка, поверніть усі непотрібні або не з’їдені страви й таке інше тим самим способом, коли будете готові.
• Додатковий доступ до Кухні є в Гавані в спеціально позначених місцях, можете користуватися ним, коли ви не в кімнаті.
• Якщо у вас залишились якісь запитання, сміливо можете записати їх на картку для замовлень, і ми докладемо всіх зусиль, щоб відповісти на них.
Дякуємо та сподіваємося, що вам сподобається в нас.
Кухня.
Усередині коробки лежить безліч схожих карток для записів і чорнильна ручка. Закарі гортає книжку з найдовшим меню, яке йому доводилося бачити. Розділи й перелік страв та напоїв упорядковані й супроводжуються перехресними посиланнями за стилем, смаком, текстурою, температурою та регіональними кухнями всіх континентів.
Він згортає книжку, бере картку й, трохи поміркувавши, пише: «Привіт. Дякую за гостинність», а тоді замовляє каву з вершками та цукром і мафін або круасан — те, що в них є. Кладе картку в ліфт, зачиняє дверцята й натискає на кнопку. Кнопка загорається, чутно м’які механічні звуки, і мініатюрна версія ліфта гуде.
Закарі знову звертає увагу на кімнату та книжки, проте вже за хвилину за стіною щось дзвенить. Відчиняючи дверцята, хлопець думає, що він припустився помилки. Або, може, у них закінчилися і мафіни, і круасани. Проте всередині бачить срібну тацю, на якій парує чайничок з кавою, порожнє горнятко, чашу з кубиками цукру та крихітну карафку з підігрітими вершками, поряд з якою стоїть кошик з гарячою випічкою (три мафіни з різними смаками, масляний круасан, круасан із шоколадом, а ще там є булочки чи то з яблуком, чи то з козячим сиром). На додачу йому надіслали охолоджену пляшечку газованої води, склянку та складену тканинну серветку, у якій лежить одна жовта квіточка.
Інша картка повідомляє, що мафін з лимоном та маковими зернятами не містить глютену. А якщо він дотримується певних дієтичних обмежень, нехай, будь ласка, напише про це. І хай повідомить, якщо хоче якогось варення або меду.
Наливаючи собі каву й додаючи краплю вершків та один-єдиний кубик цукру, Закарі розглядає кошик з випічкою. Кава міцніша за ту, до якої він звик, але м’яка й досконала, так само як усе, що він куштує з дивовижного кошика. Навіть вода якась особливо приємна, хай він завжди гадав, що газована вода здається кращою тільки завдяки бульбашкам.
Що це за місце таке?
Закарі бере свою випічку (вона хоч і смачна, але мазка) з кавою та ставить на стіл, сподіваючись, що в голові після кофеїну та вуглеводів розвидниться. Він знову бере Доріанову книжку. Повільно гортає сторінки. Текст щедро помережаний старомодними ілюстраціями, чарівними та різнокольоровими, а заголовки підказують, що це збірка казок. Хлопець читає кілька рядків казки з назвою «Дівчина та пір’їна», а потім повертається до початку, однак цієї миті з місця між корінцем та сторінками випадає ключ і з дзенькотом лягає на стіл.
Це ажурний ключ — видовжений і вузький,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Беззоряне море, Ерін Моргенштерн», після закриття браузера.
