Олександра Малінкова - Тілоохоронець для не коханої, Олександра Малінкова

ГЛАВА 18

      Серед ночі Олексія збудив шерех, хтось вовтузився біля його дверей, які повільно відчинилися. Дівоча постать кралася навшпиньки до його ліжка. Світло від ліхтаря кидало бліді відблиски на силует, та розібрати хто це було неможливо. Його тіло напружилося. На мить серце затріпотіло у передчутті, а може це вона? Не змогла заснути після вечірніх поцілунків, які хоч і не були дуже відвертими, але невинними їх теж дуже важко назвати. Загадкова нічна гостя почала наближатися, ось уже вона біля його ліжка. Як кицька, вигнула спину, й продовжила свою грайливу ходу. Потягла за кутик шовкового простирадла, яке прикривало оголене тіло Лекса. Він не ворушився, а простирадло зрадницьки тікало, все більше оголюючи його тіло. Дівчина полишила тканину у спокої й переключилася на свою одежину, темний клаптик нічної сорочки, чи халатику впав до її ніг.

      І ось вона вже майже поруч. Геть оголена та розкута. Її тонкі пальці торкаються його обличчя, щоб вловити його губи для поцілунку. Вона нахиляється ближче, ось-ось відчує смак його губ, та Лекс відсторонюється, хапає її за зап’ястки й кидає на ліжко, а сам підхоплюється й вмикає світло.

- Інно, якого дідька лисого Ви тут забули? Пішли геть з моєї кімнати! – Проричав він.

- Може любчику передумаєш? – Промуркотіла вона й спокусливо закусила нижню губу.  - Я ж бачу, який ти збуджений. Я теж, допоможемо один-одному. І це буде наш маленький секретик.

- Пішла звідси, - повторив Лекс, - поспіхом надягаючи джинси, а сам подякував собі, що не має звички спати оголеним.                                            

- Без жіночої уваги, більше місяця, прикутий до цієї навіженої, - продовжувала вона, - а я вмію бути дуже ніжною.                      

- Не сумніваюся! Інно, не змушуйте мене застосовувати силу по відношенню до Вас і виштовхувати з кімнати!                    

- Ти любиш з силою? Я була поганою дівчинкою!                

          Та вона навіть не збиралася полишати його ліжко. Мало того, сиділа оголена й чекала, коли він почне розглядати її, коли полишить свої спробу позбутися її й вони займуться з ним бурхливим сексом.

          Вона перебрала, цей стійкий шлейф алкоголю й видав її мабуть, та зараз їй байдуже, вона хоче цього чоловіка. Взагалі то мабуть підійшов би й інший, та у клубі сьогодні геть не пощастило, а Олексій такий чудовий представник чоловічої статі. Дужий, міцний, з м’язами, як зі сталі і там є чим здивувати, навіть її. Та вона зараз сама його з насолодою розглядає, а він геть байдужий до неї.

- Що тут відбувається? – В кімнату увійшла Ада, відскочила від здивування та заплющила очі. Розчарування таке, що аж  застукотіло у скронях.       

- А на що схоже? – Запитала Інна, її очі загорілися шаленим блиском, може ще краще вийшло ніж вона планувала, що правда сексу вже точно сьогодні не буде, а так шкода, вона вже встигла дуже ясно собі нафантазувати.               

- Ця божевільна, заявилася до мене в кімнату серед ночі.        

       Адель відчула, як все пливе перед очима. Треба на повітря. Вона могла винести будь що від цієї, але застати у ліжку Лекса… Зараз він її саме болючіше місце.

        Вона стрімголов кинулася з кімнати на повітря.

- Адо, зачекай, - він наздогнав її вже майже внизу.          

- Не було нічого, чуєш! І не могло бути! Ні з ким не могло! Мені потрібна тільки ти! – Він схопив її за плечі й притиснув до себе. Вір мені будь ласка.       

- Ти тільки вір мені, - обійняв її, тільки б повірила б йому.  

- Не хочу лишатися тут, - видихнула вона, і з її очей покотилися сльози.

- Не плач, маленька, хочеш, поїхали звідси? Замовлю таксі!

- Хочу! -  Прошепотіла вона. – Не треба таксі, візьмемо мою машину.

       Адель просто задихається у цих стінах, та ще більше вона не хоче бачити її – Інну. Байдуже на все, що Павло взнає, все одно, того що вона зараз відчуває не приховати. Все видно по очам. Якщо Олексій буде поряд, вона зможе все. Зараз найголовніше – це повернути собі своє життя. Тепер коли емоції трішки вщухли вона не мала сумніву, що саме сестра намагалася спровокувати Лекса. Так само, не має сумніву, що він єдина щира людина в її житті зараз. Це важко пояснити, просто вона відчуває серцем.               

      Вони знову піднялися на другий поверх за речами, та коли повернулися до його кімнати, від Інни вже не було й сліду.               

     Лекс швиденько закинув у сумку свої речі, потім почекав, поки те ж саме зробить Адель. Вона дістала з шафи класичний синій костюм на вішаку.           

- Хочу взяти з собою, якщо навідуватись на фірму, то хочу мати офіційний вигляд, а не як дівчина підліток, - відповіла вона на його німе запитання.       

- Треба зібрати Гелену,  - промовив він, підійшов ближче, поцілував її у маківку й забрав з її рук речіє.

- Ми можемо взяти її з собою? – Просіяла вона.        

- Ну вона ж твоя крихітка, - посміхнувся він, - ти ж не залишиш її саму. Особливо тепер, коли вона впізнала тебе.             

 

        Інна повернулася в свою кімнату, залізла у душову кабінку й відкрутила кран з теплою водою. Макіяж стікав по щокам, вода навколо ставала брудною від косметики. Вона намилила голову, наче шампунь має цілющу силу й зможе позбавити гидких спогадів, які лишилися після  її вчинків.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍