Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Фентезі » Основи некромантії. Академія темної магії, Велена Солнцева 📚 - Українською

Велена Солнцева - Основи некромантії. Академія темної магії, Велена Солнцева

305
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Основи некромантії. Академія темної магії" автора Велена Солнцева. Жанр книги: Фентезі.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 36 37 38 ... 65
Перейти на сторінку:
Глава 28

 Варто було ввійти в їдальню, як я одразу ж почала сумніватися, чи полізе мені шматок у горло, з усіх боків мене пропалювали погляди, від яких у цьому величезному залі не було куди втекти. Така пильна увага до моєї скромної персони дещо бентежила, і це слабо сказано. Відверта ворожість дівчат вражала, складалося враження, що Ерин єдиний півень у цьому темному курнику. Вже вирішила розвернутися і піти голодною, але з гордо піднятою головою. Нехай мені Ар тягає булки, він же десь їх брав, як почула дзвінкий знайомий голос:
  -Кетрін.
  Дара помахала рукою привертаючи мою увагу, вона розташувалася за одним з дальніх столів, компанію їй складали ще пара дівчат.
Намагаючись ні на кого не звертати уваги, швидко наповнила тацю  їжею, і пішла до однокурсниці.
-Привіт. - постаралася посміхнутися, але напевно моя посмішка більше нагадувала кровожерливий вишкір, тому що дівчата трохи відхитнулися, а в мені кипіло таке невластиве мені бажання вбивати.
-Привіт. - радісно вигукнула Дара. - А я вже думала ти на сніданку не з'вишся. - і передбачаючи моє запитання, продовжила. - Ну після того, як Ерін потягнув тебе в таємне місце. - змовницьки понизивши голос закінчила дівчина.
  Очевидно, не таким вже й таємним було місце, якщо про нього певно всі знали.
-Ти б бачила як позеленіла Амалія коли вас побачила, стрімголов помчала на виручку.
-За що я їй безмежно вдячна. - видихнула сідаючи на вільне місце, повернулася до незнайомих дівчат. - Кетрін. - представилась, оскільки вони не поспішали знайомитися, окидаючи оцінюючим поглядом.
-Ашара. - промовила темненька, яка розташувалася ближче до мене, її темні агатові очі злегка мерехтіли в приглушеному світлі їдальні. -Цілителька.
  Я б більше повірила, якби вона сказала що відьма, було в ній щось таке, чаклунське.
-Літа. - у свою чергу представилася повна протилежність своєї подруги, світла і промениста, наче повітряна. - Теж цілителька.
  Насторожений погляд блакитних очей зупинився на мені.
-Приємно познайомитися. - посміхнулася одними куточками губ.
  Вирішила що раз зі знайомством покінчено, можна приступити до їжі. Жадібно накинулася на тушковане м'ясо невідомо кого, з чимось що нагадувало молодий зелений горошок. Їла рівно до того моменту, поки над нашим столом не нависла похмура тінь світлого на всю голову Еріна.
-Ми не закінчили. - просвердлюючи своїм синім поглядом виключно мене, прошипів світлий.
  Ретельно прожувавши, бо боялася ненароком подавитись під цим поглядом, нарешті відповіла.
-Нам нема про що розмовляти. - сказала якомога спокійніше, а спокій мені зараз давалося насилу.
-Кетрін. - навіть не підозрювала що світлі можуть так гарчати, чомусь я їх собі уявляла іншими, більше схожими на ельфів з фентезійних фільмів - незворушні, холодні та прісні, а тут якийсь неправильний світлий виходить, в душі якого напевно, темні танцюють джигу.
-Ерін. - З мученицьким зітханням простягла я. – Дай мені нормально поїсти.
  Він трохи подався вперед.
-Тільки після того, як поговоримо.
  Егоїзм в дії, як і миттєва карма. Вся справа в тому, що коли світлий потягнув мене до себе, рукав сукні злегка задерся, і він схопився якраз за холодний метал браслета. Ну це для мене він таким був, а для нього як виявилося гарячіше розпеченої сковорідки. Різко відсмикнувши руку, Ерін зашипів, оглядаючи пошкоджену долоню, яку зараз прикрашав кручений візерунок опіку
-Якого біса?
  Його розлютований погляд перекинувся до моєї руки, і обличчя світлого скам'яніло.
-То це правда?
  Не чекаючи моєї відповіді, або хоч якоїсь реакції, карбованим кроком пішов геть, міцно стискаючи кулаки, незважаючи на опік. Тихо видихнула, зовсім не розуміючи що тільки-но сталося, і натрапила на зацікавлені погляди дівчат.
-Коли тільки встигла? - Видихнула Дара, як мені здалося з нотками заздрості, правда поки що не розібралася до чого саме. - Я впевнена, що ще вчора браслета не було.
  Її подруги з палаючими очима розглядали мою прикрасу.
-Який незвичайний, і вже точно не простий. Такі можуть бути лише у знаті. Зізнавайся, хто він?
  Накинулися вони на мене, з жадібним, практично кровожерним інтересом.
-Треба ж, не встигла перевестися, як заможним нареченим обзавелася. - знову зітхнула Дара. - Поділися секретом.
-Та з чого ви це узяли. - відсунула убік тацю з залишками їжі. – Просто подарунок друга.
-Ну-ну. - якось зло посміхнулася ще нещодавно доброзичлива однокурсниця. - Заручні браслети друзі не дарують.
  У мене пропав дар мови, і разом з тим у грудях розгорялося непереборне бажання поговорити з деякими пернатими, а може навіть це пір'я повищипувати.
  Але як це не сумно, моєму бажанню не судилося збутися, тому що громоподібний голос прогудів на всю їдальню.
-Адептка Харон, негайно з'явитися до навчальної частини.
  Мій зад здавалося приріс до лави, піднімалася я з зусиллям, тож встигла помітити зловтішну усмішку, яка скривила губи однокурсниці. Дівчина виявилася заздрісною змією, знайомство з нею я вже точно продовжувати не буду.
  Навчальну частину знайшла досить швидко, щоправда не без сторонньої допомоги. Там на мене чекав міні консиліум із двох похмурих викладачів, уже знайомого орка, і зовсім незнайомого довготелесого і худорлявого чоловіка, з носом що нагадував дзьоб.
-Поганий початок навчання, адептка Харон. - похмуро видав довготелесий, варто було мені постати перед їх ясні очі.
  Я опустила погляд долу, бо почала розуміти чому я тут.
-Ви вчора мали нахабство самовільно залишити заняття, причому голосно і зі скандалом, до того ж  не з'явилися на відпрацювання.
  Пригадала що орк кричав мені навздогін про відпрацювання на кухні, на додаток до додаткових занять у вихідні. Схилила голову ще нижче, тим самим висловлюючи щире каяття.
-Як куратор вашої групи, я не можу залишити цей інцидент поза увагою. Тому в покарання ви поїдете разом з другим курсом на практикум, сьогодні після занять. Збір у загальній портальній залі, раджу не запізнюватися. - похмуро припечатав як виявилося куратор. - І ще на вас чекає відпрацювання в їдальні до кінця тижня, починаючи з завтрашнього дня. Повертайтеся на заняття, сподіваюся, подібного більше не повториться.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 36 37 38 ... 65
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Основи некромантії. Академія темної магії, Велена Солнцева», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Основи некромантії. Академія темної магії, Велена Солнцева"