Тарас Мельник - Літератор, Тарас Мельник

Детектив та його молода напарниця із столичної поліції стояли неподалік гробу, в тіні розлого дерева. Надворі раптово змінилася погода. Замість хмар та дощу виглянуло сонце, змусивши всіх відчувати незручності зимових курток. Стеценко уважно слідкував за кожною особою на похороні, хоча він не вірив, що вбивця наважиться прийти на трагічне дійство. Його цікавив тільки сюжет до смерті. Далі він починав готуватися до наступного автора.

— Не багато людей прийшло з нею попрощатися, — порушила мовчання Василина, яка також активно розглядала присутніх на похороні.

— Ти ж читала справу вбитої. Жила подібно до самітниці. Дружила тільки в мережі, причому, з більшістю друзів ніколи не бачилася. Рідних мало, але навіть з батьками вона не підтримувала спілкування. Чоловіка не було.

— Ви знаєте, — втрутилася в опис Василина. — Мені шкода її. Не вірю, що така самотня жінка могла чимось спровокувати вбивцю…

— Тоді ти його ніколи не знайдеш! — відрізав Стеценко.

— Чому? — здивувалася Василина.

— Відкидаєш мотиви, не перевіривши їх на практиці.

Василині стало соромно. Вона не мала на увазі розслідування, сказавши вголос тільки про мимовільні роздуми, але Стеценко був занадто прямолінійним.

— Я чув про твої заслуги, — продовжив Андрій. — Але зараз можеш просто забути за них, бо вбивця не наркоман з Чернівців, а справжній професіонал…

— Я віддаю належне рівню відповідальності.

— Не віддаєте! — поглянув на неї Стеценко. — Соболь один із кращих у моїй групі. Він до служби у війську захистив майстра спорту, а вбивця його ледь не прикінчив, — на мить майор відвернувся до процесії. — Ви мусите бути готовою до чогось подібного, інакше загинете…

— Ви ставитеся до мене, як до дитини! — обурилася Василина.

Стеценко нічого не відповів на це. Він уважно дивився, як до труни йшли прощатися кілька одягнених у чорний одяг дівчат. Це могли бути якісь колеги з Києва, котрі бачилися з убитою не тільки в мережі, тому становили інтерес для слідства.

— Ти захопила з відділку звіти про розтин? — знову запитав Стеценко.

— Так! — підтвердила Василина, не зводячи очі з жінок.

Вони з вдаваним сумом дивилися на домовину і пускали фальшиві сльози на дешеві медичні маски. Спершу планувалося ховати покійну у закритій могилі, однак потім це вирішили скасувати і дозволити знайомим нормально провести Галину Шпак.

— Поділися враженнями, — запропонував далі Стеценко.

— Перевіряли тіло Галини Шпак два фахівці, — розповідала Василина. — Висновки не допускають альтернативних варіантів. Вбивця цього разу підійшов до справи набагато винахідливіше. Він підмішав у їжу препарат, який стимулює роботу серця та швидко піднімає артеріальний тиск. Саме це для неї стало смертельним вироком. Галина з дитинства страждала на серцеву недостатність і пережила дві операції на серці, — Василина говорила тихо, не привертаючи уваги присутніх на похороні. — Він якось дізнався про її проблеми із здоров’ям і використав ці знання для вбивства…

— Назву препарату дізналися? — запитав Стеценко.

— Шукають аналогів, хоча їх небагато. Подібні ліки сильні, тому їх можна замовити тільки через рецепти лікаря. Це може стати нашою першою зачіпкою…

— Хто цим займається? — продовжував Андрій.

— Особисто майор Деканозов тримає під контролем.

— Тоді друге запитання, — не зупинявся Стеценко. — Сліди сперми на тілі вдалося виявити? Він займався з нею сексом, тому міг…

Василина почервоніла, оскільки не було готова до такого запитання.

— Вбивця не завершив статевий акт, — відповіла вона. — Для нього це й не було статевим актом у класичному розумінні, а лише вбивством. Жодних емоцій. І, крім того, він встиг витерти спиртовим розчином частини тіла, на яких могли залишитися сліди його ДНК. Йому чудово відомі всі аспекти роботи криміналістів над тілом жертви.

— Не натякай, що вбивця з поліції, — попередив Стеценко. — Зараз маніяки начитаються в інтернеті про роботу поліції статей, тому можуть спокійно йти працювати у лабораторії. Вони, інколи, навіть педантичніші за вітчизняних криміналістів.

— Зрозуміла.

Василина слідкувала за Андрієм і паралельно за похороном. Деякі люди поспішили покинути процесію ще до її закінчення. Священник готувався дати дозвіл забивати домовину цвяхами та опускати до ями.

— Сліди фізичного насильства на тілі збереглися? — запитав Андрій.

— Які конкретно? — уточнила Василина.

— Статевого насильства. Він же не міг ґвалтувати її, не лишивши слідів та пошкоджень та тілі. Це нереально з точки зору фізіології…

— Він не ґвалтував її. Секс був добровільним. Сліди залишилися тільки на руках, які пристебнули до ліжка наручниками. Вона спробувала вирватися лише тоді, коли почався серцевий напад. Нівечив тіло він тільки після смерті…

Стеценко бачив, як били цвяхи у домовину, але не припиняв запитувати.

— Ти вже знаєш, за яким принципом він вибирає спосіб вбивства?

— Так. Почитала дві інші справи. Він реалізує сюжети з книг жертв.

— Хтось з ваших брався за романи покійниці?

— Дали курсантам. Вони всю роботу перетворили на цирк.

— Чого?

— Хлопці та еротика. Їм би ще пива для повного фаршу.

— То другорядне. Вони знайшли подібний сюжет?

На цих словах домовину почали опускати в яму. Священник покликав на допомогу кількох своїх знайомих, бо чоловіків на похороні було небагато. Як при житті покійна не користувалася їхньою увагою, так і після смерті.

— Знайшли в останній книзі. Цього сюжету вона ще не опублікувала.

— Як він тоді про нього дізнався? — здивувався Стеценко.

— Це чергове запитання, яке потрібно розгадати. Він слідкував за нею.

— Опишіть сюжет, — наполіг Стеценко.

Василина знову відчула себе ніяково, але не стала відмовлятися.

— Головний герой Хуан Карлос Кастанеда повернувся в будинок та почав займатися сексом з героїнею. Колумбієць занадто жорстко поводився під час статевого акту, спричинивши своїми діями серцевий напад. Далі нам нічого не відомо, оскільки Шпак не встигла дописати розділ до кінця…