Тетяна Гуркало - Свято Червоної Косинки, Тетяна Гуркало

Я його врятую від тебе!

Коли повернувся Лялянівель Дарка нарешті зрозуміла чому Марха вирішила затриматись у них в гостях, згодилась попити чаю і сиділа тихенько-тихенько, щоб не вигнали. В засідці, зараза мілка, сиділа. Як тільки дізналася, що Дарка вже заміжня, за ельфом, якого власними руками впіймала.

На Лялянівеля ця скромниця дивилася як на цукерку дитина, котрій тільки зрідка дозволяють їсти щось солодке. Майже облизувалась. І посміхалася так, що Дарці ніяково стало. А ельф взагалі подивився на неї з підозрою і майже втік, розбирати покупки (ага, три рази «ха!»), сортувати і підготовлювати. Бо ні хвилини витрачати не можна було. Бо небезпечно.

Дарка, яка все життя прожила з тою небезпекою, тільки пирхнула тихо.

А ось Марха спосмурніла і теж подивилася на Дарку з підозрою. Наче це вона відразу ж змусила ельфа працювати і щось невідоме робити.

— А мене батько не відпустив в ельфійський ліс, — сумно сказала Марха і зобразила мрійливий жаль по втраченій можливості.

Дарка хмикнула.

— Я слухаюсь батьків! — наголосила гостя і на її щастя не стала додавати «на відміну від тебе», а то б точно вилетіла з дому завдяки копняку. — Але мабуть потрібно було не слухатись! І тоді б я його впіймала! Всі ж знають, що ельфа можна впіймати, тільки якщо він сам хоче!

— Да? — здивувалася Дарка. Яка цікава теорія. — Вважаєш він щось таке наробив в своєму лісі, що тільки втеча в одруження могла його врятувати?

Марха закліпала. Здається про причини вона взагалі не думала, але більш підходящу знайшла швидко.

— Він відчував, що саме тут його чекає доля! Я повинна була поїхати! Це помилка!

І подивилася так, наче Дарка повинна була кивнути і кинутись її виправляти, передаючи чоловіка в ніжні ручки троюрідної сестри.

— Пф, — замість цього сказала вона.

— І він все розуміє, бачиш, як від тебе тікає, — додала Мірха.

— Або від тебе.

— Мене йому чого боятися? — посміхнулася гостя. — Але ж він не може порушити клятву, я одного барда розпитувала про ельфів. Так що не може. Ти повинна сама його відпустити.

— Да? — здивувалася Дарка. А ось це була несподівано розумна і цікава думка. Якщо враховувати незавершеність ельфійського шлюбного ритуалу. Чому б в кінці-кінців не покаятися у власній дурості і не відпустити чоловіка на волю. Причому не просто в ліс, а щоб він і чоловіком більше не вважався. Можна навіть розсердитися достатньо, сказати щиро, і ти вже не заміжня, хоча й не очікувала цього насправді.

— Чого мовчиш? Правда очі коле?

— Думаю, — чесно відповіла Дарка.

— Ось і подумай, навіщо йому така як ти? У вас поряд навіть вигляд смішний. Ви разом як… як… як голова варти і млинар з Трьохдороги. А ти ще й жінка. Тобі потрібний хтось вище. Он як той коваль, що на рогу Очеретяної живе.

 — Я сама вирішу, хто мені потрібний, — лагідно сказала Дарка.

— Ой, та ти заміж пішла на зло своєму нареченому! — здогадалася ця шмаркачка і переможно посміхнулася. — Він теж тобі не підходив, занадто гарний і дурний, але хоча б зріст. А тут ще гірше. Ти ж розумна дівчина.

— Тебе це не стосується, — посміхнулася їй Дарка і махнула рукою на вихід. — Тебе там матуся мабуть чекає.

— Пфи! Я все рівно його врятую від тебе. І тебе врятую від самої себе. Ти ще вдячна мені будеш! — урочисто пообіцяла Марха і все-таки підвелась. Мабуть здогадалася, що Дарка і витягнути її з крісла може. І копняка не пожаліти. — Да, вдячна! Обов’язково мені щось подаруєш, ось побачиш. Ти ж теж мучишся.

Дарка голосно хмикнула і троюрідна сестра не стала більше випробовувати долю. Скоренько пішла на вихід. Пообіцявши сказати бабусі, що вишневе вино чудове і всім сподобалося.

— І що це було? — здивовано спитала Дарка саму себе. — Чого вона саме до мого ельфа причепилася? Обійдеться, зараза мілка. Може я його взагалі нікому віддавати не захочу, навіть його лісу.

Думка була нова, та несподівана. І Дарка від неї відмахнулася. Лялянівель що, шафа, щоб його десь залишати, не питаючи його згоди? Рік потерпить, а далі нехай повертається куди хоче.

— Так буде справедливо, — втішила себе Дарка і пішла радувати ельфа, що дивна гостя пішла. А то він точно через її присутсність втік. Дізнатись би ще, чому?

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно