Джулія Рейвен - Секс-сусід напрокат, Джулія Рейвен

— Я засмучена, Таню, що ти забула привітати мене з днем народження! — Іра гнівно вигукнула. — Цілий день чекала, а надвечір не витримала і прийшла сама, щоб тобі стало соромно, — вона гмикнула і повела плечима.

Я мало не завила звіром від досади. От вже ж кулема. Сама себе здала. Виходить, Іра нічого не знала про мій виступ у стриптиз-клубі? Ніхто ще не знає?

— Пробач-пробач, — я обігнула стіл і швидко обняла колегу, — все якось так навалилося. Я зовсім запрацювалась і забула. Вибач мене будь ласка. З мене подарунок та вінішко. Навіть два, — усміхнулася, коли помітила, що Іра розслабилася і більше не злиться.

— Та гаразд, проїхали, — колега махнула рукою, недбало витираючи скупу сльозу на щоці, — але ти так просто від мене не відкараскаєшся тепер, — вона хрипко засміялася і дістала зі своєї сумки пляшку з віскі і маленьку шоколадку.

Знову віскі? Та що ж таке. Доля так вирішила мене остаточно добити? Після останнього вживання янтарного напою я нажила собі максимально багато проблем, наслідки яких ще досі невідомі.

— Ооо, ні, подруго, — я примирливо підняла руки, — я цього не питиму. Давай краще я збігаю за вином і нормальною закускою в найближчий супермаркет.

— Так, стояти, — командирською інтонацією Іра припинила мою спробу купити лайтовий алкоголь, — жодного вина, жодної нормальної закуски. Я хочу просто жорстко бухнути, а точніше нажертись у соплі, і відсвяткувати свої двадцять дев'ять років у твоїй компанії. У мене зовсім невтішний привід. Уявляєш, мене Радік кину-у-ув, — простягла вона і, закривши долонями обличчя, розплакалася.

Поки я судомно згадувала, хто такий Радік, і коли вона встигла з ним почати зустрічатися, а потім розлучитися, колега сама і заспокоїлася. Кілька разів шморгнувши носом, вона по-хазяйськи залізла в ящики мого столу і дістала звідти дві кавові чашки. Розкупорила пляшку і вивіреними рухами наповнила міцною рідиною невеликі ємності.

— Може, краще вино? — ледве чутно перепитала, розуміючи, що це марно. Іра вирішила напитися, отже, так і буде. І в мене вибору особливо немає.

— Таню, ну яке вино? — колега щиро обурилася. Потягла за край упаковки та розламала плитку шоколаду на нерівні шматочки. — Ми п'ємо віскі дванадцятирічної витримки, яку мені подарував цей мудак. Хоч щось добре зробив.

— Ти за Радіка? — уточнила про якого саме мудака йдеться.

— Звичайно, — Іра простягла мені філіжанку з міцним напоєм, — козлина така. Кинув мене і повернувся до дружини. Ну ти уявляєш? Проміняти мене на дружину. Виродок старий!

— Мене теж Ігор кинув, — мимоволі вирвалось у мене.

— Я-як? От же ж тварюка.

— Пішов до своєї секретарки, — я знизала плечима, — але не будемо про сумне. З днем народженння, Ірішо. Бажаю знайти чоловіка твоєї мрії, — я відсалютувала колезі і, затримавши подих, залпом випила віскі зі своєї чашки.

Горло гидко обпалило, сльози виступили на очі. Іра миттєво запхала мені квадратик шоколаду до рота, і мені відразу полегшало. А віскі і не таке вже мерзенне, виявляється.

— Тань, закусувати треба, — гиготнула вона і повторила за мною жест. — Твій Ігорьок завжди був тупим, самовпевненим бовдуром, — прокоментувала колега, наливаючи наступну порцію бурштинової рідини, — і добре, що пішов. Він тебе не вартий. Як і мій Радік мене. Гнида лиса. Нехай сидить біля дружини й лікті кусає, що мене впустив.

Не стримавшись, я розреготалася від епітетів Іри. І вже впевненіше спустошила вміст чашки. Алкоголь приємним теплом розливався по тілі, змушуючи мимоволі розслабитися і забутися. Усі переживання недавніх днів здавались такими неважливими та далекими.

— За нас, гарних, за них, невірних! — колега голосно промовила тост і, не чекаючи на мене, хряпнула порцію віскі.

— Давай тільки за нас, — пробурмотіла я, ковтаючи літери. — І щ-ше раз з д-днем народження-я, Іришко, — ледве зуміла видавити з себе. Мій язик несподівано різко став заплутуватись, явно натякаючи, що мені вже вистачить. Але як кажуть «Галя берегу не бачить» і сміливо випила все до дна.

Я вже навіть шоколадкою не закушувала. Віскі входило всередину, як у суху землю. І чого я так раніше його не любила? Чудовий напій. І такий смачний.

— А що ти говорила там за сусіда? — у мою помутнілу свідомість увірвався голос Іри, і я злякано стріпнулась. — Що ти там наробила? Що він зробив? Га? Гик… — колега трохи похитнулася і в останній момент ухопилася за край столу.

— Та нічого такого, просто змусив танцювати стриптиз, — мій язик швидше за мене почав видавати інформацію, — і мене побачив Чернов та його друзі. А потім я обблювала всю сцену. Господи, яка я все-таки дурепа, — я вже сама потяглася за пляшкою і, залишаючи на дерев'яній поверхні бурштинові краплі, нарешті змогла розлити нам віскі.

— Ти зараз жартуєш, Тань? — Іра недовірливо забрала в мене філіжанку. — Чи тебе вже сильно розібрало?

— Та ні, не жартую, — зітхнувши, простягнула руку і відібрала свій посуд назад. І зовсім не думаючи про наслідки, розповіла колезі все. Як на сповіді, не приховуючи жодних подробиць. Від зради Ігоря до ганебного виступу у стриптиз-клубі.

— М-да, мать, ну ти даєш, — з сміхом видала Іра за мить після мого п'яного монологу і повільно зробила ковток віскі, — а на вигляд така скромна і правильна.