Валерій Павлович Лапікура - Вовкулаки не пройдуть

Братиком трусонуло. І то добре.

- Ти чого?

- Бо при них горілку в сільпо тільки до сьомої вечора продавали.

Почервоніли обидва.

- Так це ж ми, сестричко, розумієш, тут, у порядку оперативно-слідчої роботи, версії проробляємо.

- Бачу-бачу, он дві версії вже пророблені за сейфом стоять. До самісінького денця проробили.

- Ти б замість глузувати, та щось підказала б розумне. От як нам того гаспида віднайти? Які чорти його вкрали? А головне - кому він треба?

- Зараз - точно нікому. А може то він за свої старі паскудства розплачується? Як там в усіх детективах радять? Для початку покопатися в минулому постраждалого. От яке у нього минуле?

Тут уже відгукнувся слідчий із центру:

- Та яке у цієї публіки минуле? Підозріле. Повне зібрання статей Кримінального кодексу України. Від шлюбного афоризму до крадіжки шпал на перегоні “Бердичів-Козятин”.

- То чого ж ви тут сидите і вухами ляпаєте? Беріть цих лебедиків і тягніть до суду під відповідну статтю.

- А тому сидимо, що собі дорожче. Ви ж знаєте, як воно у нас: колись за комуністів курей у колгоспі крав, а зараз - борець із режимом, народний обранець. Або ще веселіше: сидів за спекуляцію дефіцитним лінолеумом, а тепер - лєпший друг у Самого… разом на води їздять.

Я кинулася дурненькою:

- З ким їздить?

- А з отим!

І показав самими лише очима на офіційний портрет, що висів на стінці над Шерифовим столом.

- Ну, це вже…

- Так ото ж, кажу. Я колись притяг одного такого, як ви кажете, лебедика за перевищення швидкості. Мчав по селу на сто сорок! Мало того - вискочив на стрічну і протаранив корову. Уявляєте - скотинка через заднє скло вилетіла!

- А він сам?

- А що йому, бугаю, станеться? Рогом вухо порвало, та й усе.

- І що далі?

- Далі з’ясувалося, що цей Шумахер ходить у помічниках мало не у самого спікера. Понабігло начальства!… Йому “пардон на разі” і під білі рученьки з капезе вивели, а мене - в оборот!

- А якби він не корову, а людей позбивав?

- Ой, Маріє, ви наче вчора на світ народилися! Було б те ж саме! Мені ще пощастило, бо доки у відділі внутрішніх розслідувань, вибачайте, дупу мантачили, отой помічник партійну касу обікрав. Інакше ходив би я зараз у вашого родича в заступниках, та ще й на ставці прибиральниці. Тож тут не те що вип’єш, уп’єшся до непотребства.

- Вам, мужикам, аби привід. А я, між іншим, у справі. Агітатори пішли по селу зі списками на підтримку своїх коханих.

- То й що? Нормальна процедура. Згідно з законом. Нема списків - нема тебе в бюлетені. Хоч ти гопки скачи, хоч плач.

- Братику, плакати будемо ми з Павлом. І ти теж, як наш родич. Павлів тато через тих клятих списків так перехвилювався, думали - все! Інфаркт! Каже: сьогодні це виборчі списки, а завтра - розстрільні. Тридцять третій рік згадав, коли хліб трусили теж по спискам, одноосібників. То може в місті все це позабувалось, а у наших пам’ять довга.

- Що ти пропонуєш?

- Запроси всіх старших агітаторів до себе, скажи приблизно таке: списочки ви собі десь у іншому місці заповните, а у нас народ полохати не варто.

- Заборонити? Так я ж не маю такого права!

- Він не має такого права, - підтвердив слідчий із центру.

- А хто сказав, що він заборонить? Дружня порада. Мовляв, народ у нас несвідомий, боязливий, ще з переляку взагалі на вибори не прийде. А мо’ й за вила візьметься.

І тут отого, з центру, раптом пробило на правду.

- А я взагалі не розумію, на якого ікса ці придурки влаштовують комедь зі списками? Їм же в районі прямо з паспортного столу видали на руки всі дані. Тільки проставляй і розписуйся. Що вони тут у тебе пили, що їх на чесні вибори потягло?

- Та фельдшер дегустацію влаштовував. Настоянки на лікарських травах, народні рецепти.

- Треба ознайомитися. І взагалі, лейтенант, ти хочеш бути майором?

- Дуже!

- Тоді запам’ятай: від старших товаришів можна приховати все: справжню статистику і навіть нерозкриті злочини. Тільки не випивку! Особливо ту, котра за народними рецептами.

Братик благально глянув на мене. Ну що тут поробиш?

- Добре, - кажу, - виділю вам пляшечку мікстури з особистих запасів. Але тільки після того, як ви агітаторів щодо їхніх списків укоськаєте. І приберіть палітурки від ваших “версій”. Бо ще хтось побачить і вашому начальству накапає.

Тої ночі якраз поросилася свинка Федора, і ми з Павлом добряче нахвилювалися. Але все обійшлося. І на ранок льошка принесла нам цілу команду жвавеньких поросяток. Усі до одного - викапаний тато їхній у дитинстві. І знову тринадцять! Коханий, ну треба ж совість мати! Де я зараз прийомну маму знайду, якщо у решти свиноматок теж повний комплект?

Поки прийняли весь гурт, поки пообмивали, поки зубастеньким кливаки поскусювали