Ксенофонт - Анабазис. Похід 10000 еллінів

було тримати щит зануреним у воду (бо його підхоплювала течія), а ті воїни, які піднімали зброю над головою, не могли прикритися від стріл та будь-якої метальної зброї, тоді вони відступили і розташувалися табором біля річки. /7/ А там, де вони самі провели минулу ніч на горах, вони помітили дуже багато озброєних кардухів. Тоді еллінів охопив розпач, бо, з одного боку, вони бачили перед собою непрохідну річку, і, з другого боку, навпроти переправи виднілися кардухи, ладні завдати удару ззаду, щойно військо почне перехід.

/8/ Тож цей день і наступну ніч вони провели на місці, у цілковитій безпорадності. А Ксенофонт бачив сон: йому наснилося, ніби ноги у нього закуті ланцюгами, але ланцюги тріснули самі собою, він вивільнився і міг податися будь-куди. На світанку він пішов до Хірісофа, сказав йому, що у нього гарна надія на успіх у справі і переказав про свій сон. /9/ Той зрадів і з настанням дня всі присутні стратеги принесли жертву. І з першого разу жертви виявилися сприятливими. Розійшовшись після жертвопринесення, стратеги й лохаги звеліли солдатам снідати.

/10/ І ось, коли Ксенофонт ще снідав, до нього прибігло двоє юнаків: адже всі знали, що він дозволяє кожному приходити до нього і під час сніданку, і під час обіду, і навіть розбудити його, коли він спить, якщо йшлося про важливі справи стосовно воєнних дій. /11/ Юнаки розповіли, що, збираючи хмиз для вогнища, вони побачили на протилежному березі старика і жінку з дівчатами-служницями, які, мабуть, вийнявши з мішків одяг, висушували його у скелястій печері. /12/ Коли вони це побачили, то зрозуміли, що в цьому місці можна, далебі, спокійно переправитися, бо ворожій кінноті це місце недоступне. Роздягтись голі, ніби з наміром скупатися, але маючи при собі кинджали, юнаки, за їхніми словами, стали переходити річку; і йдучи вперед, вони перейшли на той бік річки, навіть не замочивши статевих членів. Там вони прихопили із собою гіматії[164] і так само повернулися через річку назад.

/13/ Ксенофонт одразу ж учинив узливання[165], а також звелів дати юнакам по келиху вина і молитися богам, які провістили у сні переправу і щасливе завершення усіх їхніх турбот. Після узливання він негайно повів юнаків до Хірісофа, і вони повторили свою розповідь. /14/ Вислухавши їх, Хірісоф також звершив узливання. Після цього Хірісоф і Ксенофонт звеліли готуватися до виступу в похід, а самі, зібравши стратегів, радилися з приводу того, яким чином якнайкраще зробити переправу, як подолати ворогів, які стоять попереду, та уникнути нападу з боку ворогів, які перебувають у тилу. /15/ Вони вирішили, що Хірісоф як воєначальник перейде річку з половиною війська; друга половина залишиться поки що стояти на місці з Ксенофоном, а в’ючна худоба, обози і обслуга розмістяться між Хірісофом та Ксенофонтом.

/16/ Коли все було належним чином улагоджено, вони вирушили в дорогу. Вели їх юнаки, маючи річку лівобіч. До переправи було приблизно 4 стадії. /17/ Поки вони йшли, на протилежному березі річки, паралельно їм, рухалися загони кінноти. Дійшовши до переправи через річку і до скель, елліни вибудувалися шеренгами, і сам Хірісоф першим увінчав голову вінком[166], зняв одежу, взяв зброю і звелів решті зробити те ж саме, а лохагам віддав наказ вести лохи прямими колонами, одним з правого, іншим з лівого від нього боку. /18/ Жерці закололи жертви над річкою[167], а вороги стріляли з луків і пращ, але не досягали мети. /19/ Жертви виявилися сприятливими, Тоді всі солдати заспівали пеан і підняли бойовий клич, причому їм вторували жінки; адже у війську перебувало багато гетер.

/20/ Таким чином, Хірісоф і його загін увійшли в річку. А Ксенофонт, прихопивши із собою з ар’єргарду легкоозброєних, поквапився щосили назад до тієї дороги, яка вела вгору до вірменських гір, роблячи вигляд, ніби він має робити переправу в цьому місці і відрізати вершників, які стояли біля річки. /21/ Помітивши, що війська Хірісофа легко переходять річку, і бачачи також, що військо Ксенофонта квапиться назад, вороги злякалися оточення, дуже швидко побігли до шляху, який вів вгору від річки, і, діставшись туди, піднялися на гору. /22/ Лікій, який командував загоном кінноти, й Есхін, командир загону пелтастів Хірісофа, помітивши їхню невтримну втечу, погналися за ними. Вони закликали один одного не відставати, а разом вибратися на гору. /23/ А Хірісоф, перейшовши річку, не став переслідувати вершників, а одразу ж попрямував до прилеглих біля річки пагорбів, де згори розташувалися вороги. І ті, помітивши втечу своєї кінноти, а також наступ супроти них гоплітів, покинули висоти над річкою.

/24/ Коли Ксенофонт побачив, що по той бік річки справи складаються добре, він якомога швидше повернувся до війська, яке робило переправу. Річ у тому, що вже з’явилися кардухи, які — і це було помітно — спускалися на рівнину і, мабуть, мали намір напасти на останні загони.

/25/ Тим часом Хірісоф зайняв вершини, а Лікій з невеликим загоном влаштував гонитву і захопив покинуту ворогом частину обозу, де, між іншим, було гарне вбрання і келихи. /26/ Як тільки переправилися обоз еллінів і натовп обслуги, Ксенофонт повернув солдатів проти кардухів, приготувався до бою і звелів лохагам вишикувати свої лохи по еномотіях, виводячи їх ліворуч, для того щоб утворилася фаланга. Лохагам і командирам еномотій він звелів іти