Нік Ремені - Таврований

роботи в комісії партійного контролю Микола Іванович проявляв твердість, цілеспрямованість і нещадність. Перед призначенням на нову посаду його довго «натаскували». Що Ягода допускав слабість і потурання. З викриттям ворогів народу НКВС запізнився на кілька років. Треба надолужити згаяне. Сміливіше і оперативно виявляти супротивників революції і радянської влади і нещадно знищувати їх.

Того разу за черговим обідом у Сталіна члени політбюро наставляли нещодавно призначеного наркома.

— В армії що коїться. Різні підлі зрадники — тухачевські, єгорови і інші продажні каналії — не приховують, провертають свої темні справи у нас під боком. А їм ніхто, нічого, — говорив Ворошилов.

Сталін їв виноград, випльовував кісточки прямо на підлогу і наставляв:

— Вирішуйте самі, Миколо Івановичу. Ви тепер наш нарком. Але я б цих зінов'євих, каменєвих, бухаріних і їм подібних викорчував з коренем.

— Зрозумів, товаришу Сталін. Зроблю все від мене залежне, щоб навести в країні порядок. Буду нещадним до ворогів.

На новій посаді Єжов займався координацією і здійсненням репресій проти осіб, які підозрювалися в антирадянській діяльності, шпигунстві (стаття 58 КК РРФСР), «чистками» в партії, масовими арештами і висилками. Систематичними ці кампанії стали з літа 1937 року, їм передували підготовчі репресії в самих органах держбезпеки, які «чистили» від співробітників Ягоди. 2 березня 1937 року в доповіді на пленумі ЦК ВКП (б) він різко критикував підлеглих, вказавши на провали в агентурній і слідчій роботі. Пленум схвалив доповідь і доручив Єжову навести порядок в органах НКВС.

Саме за часів Єжова з'явилися так звані рознарядки місцевим органам НКВС із зазначенням числа людей, які підлягають арешту, висилці, розстрілу або ув'язненню в табори та в'язниці.

Місцеві органи, розуміючи важливість завдання, просили не зменшити, а збільшити кількість тих, хто підлягав арешту. Так, начальник управління НКВС по Омській області повідомляв Єжову, що в цій області по першій категорії заарештовано 5444 людини. «Прошу збільшити ліміт першої категорії до 8 тисяч осіб». Єжов узгоджує зі Сталіним і на документі резолюція генсека: «т. Єжову. За збільшення ліміту до 8 тисяч. І. Сталін».

Для прискореного розгляду тисяч справ використовувалися позасудові репресивні органи: Комісія НКВС СРСР і прокурора Союзу РСР (в неї входив сам Єжов) і трійки на рівні республік і областей.

Секретар Московського обкому і міськкому ВКП(б) Микита Сергійович Хрущов повідомляє вождю, що в Москві і в області підлягає розстрілу 6590 чоловік. Він просить затвердити трійку, якій надається право засуджувати до розстрілу, і включити до її складу секретаря Московського обкому і міськкому, тобто його самого.

Єжов, якого прозивали «мужичок з нігтик», «коротун», «крихітка Єжов», «карлик», зіграв фатальну роль у фізичному знищенні «ленінської гвардії», провів ряд гучних процесів проти керівництва країни і армії. Портрети Єжова друкувалися в газетах, їх тримали в руках на мітингах і демонстраціях. Популярність здобули обидві версії плаката Бориса Єфімова «Сталеві їжакові рукавиці», де нарком бере в їжакові рукавиці багатоголову змію, що символізує троцькістів і бухаринців. Була опублікована «Балада про наркома Єжова». Про Єжова писали вірші:

В сверкании молний ты стал нам знаком, Ежов, зоркоглазый и умный нарком. Великого Ленина мудрое слово Растило для битвы героя Ежова.

Але ось переможний хід «сталінського наркома», «улюбленця народу» захлинувся.

— Що ти накоїв, сучий сину! Весь цвіт армії розстріляв, — сказав йому якось при зустрічі Климент Єфремович.

— А ти де був? — Відповів Микола Іванович.

— Ми вірили тобі, що ти у всьому розібрався, — не міг заспокоїтися Ворошилов.

Після цієї розмови Єжов замкнувся у себе в кабінеті. Він звик до хвалебних од за свою криваву роботу. А зараз образили святе — його віру в те, що він робив найбруднішу в радянському керівництві, але праву справу: знищував ворогів народу.

Микола Іванович завив. Завив вовком від образи. Його залишили один на один з кривавим місивом відправлених на той світ людей.

Сів за стіл. Тремтячими руками потягнув на себе ящик. Дістав два паперових пакетика з написами: «Зінов'єв», «Каменєв». Це він зробив подарунок Сталіну: відправив на той світ колись найближчих його соратників. Останнім часом вони зарвалися і ополчилися на вождя. Все та ж всюдисуща гідра — опозиція. І те їм не так, і те.

Вийняв з паперових пакетиків кулі. Поклав на стіл. Довго мовчки дивився на них. Згадав, як Григорій Овсійович Зінов'єв почухав свій ніс з горбинкою, звернувся до Сталіна:

— Ми допомогли тобі покласти Троцького, порушили завіт Володимира Ілліча, не відправили в політичне небуття.

— Молодці! — Глибоко затягнувся Йосип Віссаріонович.

— Чи знає товариш Сталін, що таке вдячність? — Дорікнув колишньому соратнику Зінов'єв.

Наймудріший з наймудріших вийняв люльку з рота і відповів:

— Знаю. Дуже добре знаю. Це така собача хвороба. Ха-ха-ха!

Найменший нарком СРСР вже порядком випив. Поплентався до шафи, де у нього зберігалося спиртне. Дістав пляшку горілки. Залив її в рот. Опустився на карачки і знову завив вовком: а-а-а-а.

В кабінет заскочив черговий.

— Миколо Івановичу, що з вами?

— У-у-у-у.

Черговий залишив кабінет

Єжов вив, поки не повалився на підлогу. Два дні він ніде не з'являвся. Співробітники кілька разів відкривали кабінет. Перевіряли пульс. В маленькому тілі навіть після смертельної дози спиртного жевріло життя.

На третій до Єжова зайшов Лаврентій Павлович Берія. Виблискуючи лисиною і скельцями пенсне, вилив на голову колишнього наркома графин води. Потім безцеремонно взяв його за гімнастерку і легко посадив на стілець. Микола Іванович відкрив очі, але до тями не прийшов. Берія звичними рухами поплескав його по щоках.

— Не чіпай мене,