Колектив авторів - Відлуння любові: чоловіки

— Ти моя розумнице!

— Хочу, щоб ти був завжди біля мене і нікуди не йшов. Прокидатись і лягати у твоїх обіймах, відчувати тебе в собі, твій запах, миле хропіння — усе рідне і близьке, моя половинка…

— Сонечко вже встало і цілує землю. А я цілую тебе.

— Як тобі в чужому місті?

— У чужому місті і дощ за вікном чужий.

— У Львові спека. Мантію одягнула на голе тіло. Стояли на сцені півтори години — сауна в актовій залі, повно людей. Молила про витримку і здоров’я. Усе обійшлося. Потім зустрілась з сестричкою, пили молочні коктейлі на Ринку. Дивились на молодят, яких було сьогодні багато. Молоді носили на руках щасливих молодих. Музика грала. Гарно так. Ще бігали по місту кришнаїти та усе таке інше.

— Твоє тіло як скрипка, на струнах душі якої грає смичок мого кохання.

— Де ти був?

— Глянувши на щось миле, гарне і довершене — згадую тебе. На добраніч, кохана.

— Спала як вбита. Розбудив дзвінок сестрички. Кохаю тебе.

— Ти моє сонечко, яке світить мені і посеред ночі.

— Так красиво! Дякую!

— Була собі ластівка. І сказала вона лелеці: полетімо до он тих двох та звиймо на їхньому обійсті гніздечко. І нехай вони будуть щасливими.

— Погано без тебе.

— Лінія лягла на лінію і утворилось сердечко. Амур взяв лука, пустив стрілу, втрапив у серце — зав’язалось кохання.

— Яка красива казочка! Ось тобі бубликів в’язочка…

— Доля звивистим путівцем вивела туди, де стоїш ти… І сказала Доля: «Не барися, бо завтра будуть інші дороги, на яких можна легко згубити те, що знайшов».

— Розтанути б під тобою як Снігова Королева.

— Твоє дихання стає моїм, твій голос — мій голос, і наші серця слухають пісню кохання.

— Ти благородний, хижий, з бісиками в очах мій Р-р-р-р…

— М’ячик стрибав і проколовся. Йшла дівчинка Тетянка і пожаліла м’ячика — заклеїла дірку, обмила, доглянула. М’ячик, що одужав, підстрибнув так високо, що сягнув хмар і полетів собі у світи, забувши навіть подякувати Тетянці. Отаке трапляється…

— П’ю каву, думаю про нас, хочу тебе цілувати…

— Хочу чаю.

— Хто тобі його подасть?

— Білочка.

— Хто-хто?…

— Вона живе за вікном. Гарна така білочка. Вона мені виказала, де у Тетянки три секрети. Тільки вони замкнені. Я прийду і замки ті розібю і Тетянку вкраду.

— Пиши. Це твоє. Ні про що більше не думай, тільки пиши. Сильно тебе кохаю.

— Сонця у вікні усе менше і менше. Зате думка про тебе гріє і пестить.

— Постійно думаю про тебе. Хочу, щоб ми були сильними разом, вирішували усе самостійно без чужих порад.

— Сонце моє, разом ми зуміємо гори зрушити. Треба тільки кохати і бажати.

— Кохаю тебе. Я впевнена у нас. Цілую і сумую.

— Нехай сльози на твоїх очах будуть тільки слізьми радості. Твій Р-р-р-р-р…

— Доброго ранку, мій княже! Яке мудре запитання задати кандидатові у депутати?

— Навіщо то йому треба?

— Привезла прикарпатський бальзам на п’ятнадцяти травах.

— Зима осінь вже тягне за коси, а сонце тепла і кохання просить.

— Мене усі вітають з днем вчителя. Я хто? Хіба вчитель?!

— Ти більше — гуру!

— Ти виконав заплановане?

— Падають листя, а мої почуття до тебе, кохана, міцно тримаються гілки Любови…

— Не сплю. Думаю про нас, про життя.

— Нічка спить і сон дріма. Тільки Ігор у цю мить пише Танечці листа.

— Перечитую твої смс. Від них віє теплом до мене, мій коханий.

— Кохана, вже ранок, а котик не спить. Парує звабливо сніданок і бабине літо летить.

— Ти так довго дивився мені вслід! Про що ти думав?

— Я довго дивився тобі вслід і думав, яка ти в мене гарна!

— Зустрінемось 17.

— Що? Аж сімнадцятого жовтня?!

— Ха-ха… Витримаєш без мене стільки часу?! Зустрінемось о 17 годину на Ринку. А ти хочеш мене бачити?

— Дивлюсь у вікно. Йде дощ. Згадую нашу поїздку у Коктебель. Як ти?

— Вітаю з міжнародним днем дівчат!

— Це Ганс тобі підказав?

— Справді, є й така «червона» дата у календарі, дівчинко моя.

— Де знаходиться місто Сучава?

— У Румунії.

— Прокинулась. Тебе поруч немає…

— Поїзд несе мене в даль. Рейки як нерви скрегочуть. В серці засіла печаль. Губи сказати щось хочуть…

— Я дуже сильно тебе кохаю, зі мною це вперше в моєму житті. Я хочу тебе постійно як мужчину, мені цікаво з тобою спілкуватися. Хочу народити від тебе нашого сина! Мені потрібно, щоб ти був поруч. Цілую ніжно, чекай, не сумуй, я твоя.

— Ти моє кохання! Ми будемо разом…

— Ігорчику-вовчику, доброго ранку! Я змерзла сильно. Такий туман, що нічого не видно.

— Доброго ранку, моя Лисичко!

— Мій коханий! Я прокинулась і подумала — яка я щаслива! Зараз вперше заспокоєна, у рівновазі зі зовнішнім і внутрішнім своїми світами. Не знаю, як ти це сприймеш, але мені добре з тобою. Я вірю в нас, вірю, що усе буде добре. Кохаю тебе сильно!