Волтер Айзексон - Стів Джобс

16595 доларів у роздрібній торгівлі) і був націлений здебільшого на ринок офісної техніки. Він провалився, адже було продано лише 30 тисяч копій.

Джобс і його команда поїхали у дилерську крамницю «Ксерокс», щоби подивитися на Star, щойно він з’явився. Стів вирішив, що комп’ютер був не вартий їхньої уваги, і сказав колегам, що вони не витрачатимуться на нього.

— Нам стало легше, — пригадував він. — Ми знали, що «Ксерокс» неправильно все зробили, а ми могли зробити правильно і за значно меншу суму.

За кілька тижнів він зателефонував Бобу Бельвілю — одному із дизайнерів технічного забезпечення у «Ксерокс», який розробляв Star.

— Усе, що ти досі робив у житті, — лайно, — сказав Джобс. — Чи не хотів би ти працювати у мене?

І Бельвіль погодився. А згодом погодився і Ларі Теслер.

Входячи в раж, Джобс почав перебирати на себе керування проектом Lisa, який очолював Джон Кауч — колишній інженер HP. Ігноруючи Кауча, він напряму спілкувався з Еткінсоном і Теслером, щоби просунути власні ідеї, які особливо стосувалися графічного дизайну інтерфейсу Lisa.

— Він міг зателефонувати мені о другій ночі чи о п’ятій ранку, — казав Теслер. — Мені це подобалося, але засмучувало мого керівника і команду Lisa.

Джобса попросили припинити такі дзвінки. Він деякий час стримувався, але це тривало недовго.

Важлива подія трапилася, коли Еткінсон вирішив, що фон екрану має бути білим, а не темним. Тоді вони зможуть започаткувати концепцію, яку давно хотіли: «Отримуєш те, що бачиш». Адже те, що було на екрані, згодом можна було побачити й у реальності, роздрукувавши листок.

— Команда відділу виробництва приладів кричала, що це вбивство, — пригадує Еткінсон. — Вони казали, що ми будемо змушені користуватися фосфором, який був менш стійким і більше б моргав.

Тож Еткінсон заручився підтримкою Джобса, який був на його боці. Працівники з відділу виробництва приладів бурчали, але згодом усе переробили.

— Стів не був особливим інженером, але йому добре вдавалося оцінювати можливості людей. Він міг відгадати, чи інженери лише захищалися, чи вони й справді не були впевнені у власних силах.

Одна із можливостей, яку вигадав Еткінсон (і до якої ми нині звикли вже настільки, що рідко замислюємося про неї), — це те, що вікна на екрані перекривалися один одним, щоби верхні вікна прикріплювалися до нижніх. Еткінсон зробив можливим те, що ці вікна рухалися так, ніби ви перебираєте папери на своєму столі і бачите лише ті, які зверху, а нижні виглядають так, наче вони заховані. Звичайно, на комп’ютерному екрані немає нашарувань пікселів на пікселі, як це може видатися, і нижні вікна насправді не ховаються під верхні. Щоби створити цю ілюзію перекритих вікон, потрібно було використовувати коди, які називаються «регіони». Еткінсон просто змусив себе зробити такий трюк, бо йому здалося, що він бачив таку можливість під час візиту до «Ксерокс PARC». Та насправді працівники PARC так і не втілили цього і пізніше похвалили його, сказавши, що були вражені його досягненням.

— Я повірив у силу наївності, — говорив Еткінсон. — Оскільки я не знав як саме це зробити, то зміг це втілити.

Він працював настільки довго, що якось вранці вів свого «Корвета» у повному заціпенінні і ледь не вбився, заїхавши у кемпінг. Джобс одразу поїхав до лікарні провідати Білла.

— Ми дуже хвилювалися за тебе, — сказав він, коли Еткінсон прийшов до тями.

— Не хвилюйся, я все ще пам’ятаю регіони, — посміхнувся Білл.

Джобс мав ще іншу пристрасть — до м’якої прокрутки мишкою.

Документ не має хилитися з боку на бік, коли він прокручується. Натомість він повинен плавно переходити з лінії на лінію.

— Він був непохитним у переконанні, що все в інтерфейсі має справляти хороше враження на користувача, — казав Еткінсон.

Вони також хотіли створити мишку, яка б легко пересувала курсор у будь-якому напрямку, а не лише вліво/вправо/вверх/униз. Для цього потрібно було користуватися шаром, а не двома колесами. Один з інженерів сказав Еткінсону, що таку мишку можна створити за додаткову платню. Обурений Білл розповів про це Стіву. А коли наступного дня прийшов до офісу, то виявив, що Джобс звільнив того інженера. Коли інженер, якого взяли на місце звільненого, познайомився з Еткінсоном, він сказав: «Я можу зробити таку мишку».

Еткінсон і Джобс на певний час стали кращими друзями і часто вечеряли разом у ресторані Good Earth. Однак Джону Каучу та іншим професійним інженерам із команди, яка працювала над проектом Lisa, що були виховані HP, не подобалося Джобсове втручання у справи. Їх також зачіпали Джобсові постійні образи. Існував і конфлікт інтересів. Джобс хотів, щоби Lisa була простою недорогою машиною для масового користування.

— Існувало перетягування канату між такими, як я, котрі хотіли просту машину, і людьми з HP, такими як Кауч, котрі націлювалися на корпоративний ринок, — пригадував Джобс.

Майк Скотт і Майк Маркула хотіли навести порядок у Apple. Тому вони дуже переймалися Джобсовою підривною вдачею. І у вересні 1980 року вони таємно замислили реорганізацію. Джона Кауча зробили єдиним керівником команди, яка працювала над Lisa. Так Джобс утратив контроль над комп’ютером, який назвав на честь своєї доньки. Його також посунули з посади віце-президента з розвитку та маркетингу. Він став невиконавчим головою ради директорів. Ця посада дозволила йому все ще бути публічною особою Apple, але означала, що він не мав оперативного управління. Було боляче.

— Я страшенно розстроївся і почувався покинутим Маркулою, — говорив Стів. — Він разом зі Скотті думали, що я не готовий керувати командою Lisa. Я багато про це розмірковував.

РОЗДІЛ ДЕВ’ЯТИЙ

ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО

Багатий і знаменитий

Пакет акцій

Коли Майк Маркула приєднався до Джобса та Возняка, щоби перетворити їхнє зелене ще партнерство на компанію з назвою Apple Computer Co. у січні 1977 року, хлопці оцінили своє підприємство в 5309 доларів. Менше ніж за чотири роки по тому вони вирішили, що настав час перетворити компанію на відкрите акціонерне товариство. Таким чином Apple стала компанією, попит на акції якої найбільше перевищив пропозицію — із часів виходу на загальний ринок Ford Motors у 1956-му. До кінця грудня 1980 року Apple оцінять в 1,79 мільярда доларів! У процесі розвитку ця компанія подарує світові триста мільйонерів.

Деніел Коткі не став одним із них. Він був Стівену братом по духу в університеті, в Індії, в Яблучній комуні, а також у арендованому будиночку, який вони ділили в період кризи, спричиненої Крісанн Бреннан. Деніел приєднався до Apple, коли штаб-квартира компанії розташовувалася в гаражі Джобса, і продовжував працювати там як погодинний найманий працівник.