Віккі - Східна троянда. Таємниці королівство, Віккі

Лише Дем’ян, не витримавши видовища, крокнув уперед і ввічливо, але рішуче звернувся до Діми:

— Прошу вас, припиніть! Йому вже вистачило покарання, він і так у тяжкому стані. Нехай вибачиться перед вами, але не вбивайте його! Я зроблю все, щоб він більше не турбував вас і вашу родину.

Присутні були вражені його сміливістю, навіть сам шейх-принц Діма. Вікторія подивилася на Дем’яна із захопленням, а Маліка лише мріяла, щоб все закінчилося швидше.

Несподівано до Діми підбігла Нюра, впала на коліна і, тремтячим голосом, молилася:

— Ваше Величність, не карайте мого чоловіка! Я не зможу жити без нього! Будь ласка, послухайте цього юнака! Я йому зобов’язана, він врятував мого чоловіка!

Дімі було важко прийняти рішення. З одного боку, Гіорг намагався підпалити будинок його родини і образив його, але з іншого — слова Дем’яна і молитви Нюри були щирими.

До нього підійшла Вікторія і лагідно сказала:

— Мій дорогий брате, послухай цього юнака. Він говорить сміливо і переконливо. Прояви милосердя.

Потім тихим голосом вирішив вибачитися Гіорг перед шейхом-принцем:

— Вибачте мені...

Діма тяжко зітхнув і нарешті промовив:

— Добре. Ми припиняємо покарання. Але зникніть із нашого життя! Вам пощастило, що моїх батьків немає вдома — тоді вам точно не пощастило б. Подумайте про свою родину і про дружину, яка вас любить. Забирайтеся, поки я не передумав!

Нюра кинулася до Гіорга, обняла його і, ридаючи, пригорнула до себе. Льоша допоміг їй забрати його подалі. Люди, що спостерігали за цим, поступово розходилися, обговорюючи побачене.

Вікторія запросила Дем’яна до будинку, щоб перев’язати його рану. Діма дозволив йому увійти, вражений його мужністю.

А Люда, спостерігаючи за усім з боку, плюнула на землю і, похитавши головою, пробурмотіла:

— Що тут відбувається… Треба буде навідатися до них і з’ясувати, що сталося з Гіоргом.

Радісна королева Олена разом з майбутньою невісткою Брітні вибирали золоті прикраси для весілля. Служниці стояли біля дверей і тихо спостерігали за тим, як обидві жінки розглядали коштовності. Олена з посмішкою брала в руки кольє, розглядаючи його на світлі, а Брітні з захопленням вибирала серйги та браслети.

— Як ти думаєш, ця пара прикрас більше підходить до моєї сукні чи ось ці? — запитала Олена, тримаючи в руках витончені серйги з діамантами.

Брітні, яка ще не звикла до королівських розкошів, але вже починала почуватися впевнено, широко посміхнулась.

— Вони чудові! Я б сказала, що ці ідеально підходять, — відповіла вона, вказуючи на колекцію, яка лежала на великому дерев'яному столі.

— Знаєш, мені здається, я нарешті знайду свій ідеальний комплект для весілля, — сказала Олена, розгладжуючи своє плаття. — Я так хочу, щоб цей день став незабутнім.

Брітні подивилася на королеву, і її очі загорілися. Вони вже дуже добре познайомились, і хоча вони були зовсім різними за характером, між ними відразу виникло довір'я, і вони стали більше схожі на матір і доньку, ніж на родичок.

— Я щаслива, що буду частиною вашої родини, — сказала Брітні, поклавши руку на руку Олени. — Це відчуття, ніби я знайшла своє місце.

Але в цей момент дзвінок телефону королеви перервав їх теплу розмову. Олена подивилася на екран, і її обличчя змінилося. На екрані був дзвінок від її старшого сина Діми. Вона миттєво натиснула кнопку відповіді.

— Алло Діма, що сталося? — запитала Олена, намагаючись приховати в голосі тривогу.

— Мамо, я прошу тебе приїхати додому якнайшвидше. Тут сталося щось важливе, — відповів Діма, і в його голосі звучала тривога.

Олена відразу зрозуміла, що справа серйозна, і подивилася на Брітні.

— Що сталося, мамо? — запитала Брітні, помітивши зміни на обличчі Олени.

— Мій старший син Діма просить, щоб я приїхала додому. Щось сталося, він дуже хвилюється, і я вже хвилююсь. — Олена швидко клацнула пальцями, даючи зрозуміти, що потрібно поспішити.

Брітні не стала ставити більше запитань, а лише кивнула.

— Зрозуміла, давай швидко все купимо і поїдемо. Я можу допомогти, — сказала вона, збираючи прикраси, які ще не вибрали.

Разом з служницями вони швидко завершили покупки та вийшли на вулицю. Брітні не змогла стриматися і зателефонувала Савві, щоб розповісти йому, що сталося.

— Савва, тобі потрібно приїхати додому. Діма дзвонив і сказав, що сталося щось серйозне. Він хоче, щоб ми були вдома якнайшвидше, — сказала Брітні, хвилюючись.

— Що сталося? — запитав Савва з тривогою. — Я відразу виїжджаю разом зі слугою Джастіном, чекай мене моя кохана.

Брітні кивнула, завершуючи розмову.

— Савва з Джастіном скоро приїдуть, — сказала вона Олені. — Вони будуть з нами.

— Добре, чим більше людей, тим краще, — відповіла Олена. — Нам потрібно бути готовими до всього.

Служниці тихо йшли за ними, а атмосфера ставала все більш напруженою. Всі ясно розуміли, що ситуація, про яку говорив Діма, не була простою.

Швидко йдучи до дорогої авто, Олена подивилася на Брітні, і хоч її обличчя залишалося спокійним, всередині вона відчувала тривогу.

— Сподіваюся, це не так страшно, як здається, — тихо сказала Олена.

— Ми впораємось, мамо. — Брітні усміхнулася, намагаючись її заспокоїти. — І я буду поряд з тобою.

З цією впевненістю вони вирушили додому, де їх уже чекала непередбачувана ситуація.

Савва разом зі своїм слугою Джастіном їхав на дорогому авто, занепокоєний, намагаючись зрозуміти, що могло змусити Діму попросити терміново повернутись додому. У його голосі все сильніше відчувалася тривога, і думки про те, що може бути не так, не давали йому спокою.

— Джастин, ти не думаєш, що це може бути щось серйозне? — запитав Савва, обертаючись до свого слуги.

— Не можу сказати, господарю. Але якщо Діма просить вас повернутись додому, значить, ситуація не з легких, — відповів Джастин, уважно стежачи за дорогою.