Chris Jey - Between angels and demons, Chris Jey

- Треба допомогти їй, – запропонував Михаїл і спробував втрутитись у бійку.

- Стій. Зараз краще їй не заважати. Вона сама впорається, - архангела зупинив Камаель. - Ідіть. Я залишуся з нею, - Михаїл послухав Кем. Він забрав Гавриїла, і вони зникли. Кем пішов за мисливицею.

Данте з такою ненавистю та злістю знищувала демонів, що позаздрить будь-який кат. Вона пробивала собі шлях до виходу. Так, Кем міг перенести її звідси. Але він знав, що зараз їй треба позбутися того болю та ненависті, що вона відчуває. Він завжди знав, як вчинити в тій чи іншій ситуації.

Данте вбила останнього демона. Вона сховала револьвер і кинула на підлогу меч. Мисливиця підійшла до тіла Нейта.

- Ми повинні кремувати його тіло, - звернулася вона до Кема.

- Так, - спокійно погодився той. Він узяв її за руку, потім торкнувся тіла свого брата. За мить вони опинилися на березі річки. - Він завжди любив це місце.

- Скоро світанок, - холодно відповіла Данте. - Його він також любив. Потрібно поспішати.

Друзі зібрали необхідну кількість дров та хмизу для похоронного багаття. Потім Кем поклав на нього тіло Нейта та підпалив його.

- Я мушу вбити її, - спокійно сказала Данте, дивлячись на те, як палає той, кого вона кохала.

- Ти знаєш, це не поверне Нейта. Ми знайдемо спосіб урятувати Рейвен.

- Ні, неможливо врятувати того, хто цього не хоче. Вона має померти, - Данте витерла сльозу, яка скотилася її щокою. - Від її руки помер не тільки Нейт, а й десятки невинних людей.

- Вибач, що збрехав тобі про неї. Я думав, що так рятую вас.

- Тобі нема за що вибачатися. Я розумію, чому ти так вчинив. Дякую. Можливо, я теж так вчинила б, - Данте замовкла на кілька хвилин. – Останнє, що я сказала йому, що ненавиджу. Він прийшов вибачитись, сказав, що не повинен був вбивати Вільяма та Марію. Казав, що йому шкода, а я не слухала його. Сказала лиш, що ненавиджу зараз і буду ненавидіти через століття. Я не зможу більше сказати йому, що прощаю його і що люблю, – сльози навернулися на очах Данте. - Я так втомилася втрачати близьких, - після паузи промовила дівчина. - Обіцяй, що ти залишишся зі мною. Я ж тільки повернула тебе.

- Мила, - Кем обійняв Данте і поцілував її в голову, - обіцяю. Я не кину тебе ніколи, - Кем ще міцніше обійняв дівчину. - Я можу вгамувати твій біль. Якщо ти цього забажаєш, - він витер сльозу на щоці Данте.

- Ні. Якщо не буде цього болю, я не знатиму, що я втратила.