Кала Тор - Потраплянка з Харкова , Кала Тор

Я дозволяла собі легкий флірт—невимушений, грайливий, ніби танець, у якому кожен рух має значення. Легкий сміх злітав із моїх вуст, губи торкалися краю келиха, а погляди—майже випадкові, майже невинні—зачіпали чоловіків із Фонду, які із задоволенням приймали правила цієї тонкої гри. 

Я відчувала свободу, яку так довго шукала—мов вітер, що лагідно ковзає шовком по шкірі. Вона була в кожному моєму русі, у відвертих, але витончених компліментах, у невагомих, проте значущих дотиках. 

Жінки теж згуртувалися довкола, їхні очі світилися захопленням. Вони гаряче обговорювали нові фасони суконь—сміливі, витончені, зухвалі у своїй довершеності. Відтінки шовку, вишуканість мережива, гра світла на тонких тканинах—усе це розбурхувало уяву. А коли розмова зайшла про нову колекцію білизни, у голосах з’явилося те саме захоплене хвилювання, яке народжується при думці про маленькі таємниці, що ховаються під сукнею. 

Вечір огортав нас мереживом насолоди, обіцяючи бути бездоганним, наповненим шепотінням, що закарбовується в пам’яті, і чарами, що змушують серце битися швидше.