Настя Пуст - Муза, Настя Пуст

Ось вони стоять на вокзалі..холодно..осінь стала більш схожою на себе..
А не на тепле "безтурботне" літо..

* Як тут Кирило спотикається об камінець і падає..прямо грудьми об підлогу..він не дихав..

Насправді вже як три місяці очі в нього не горять..серце..серце на шляху до зупинки..і колись все ж таки це мало статися..

* Тато дзвонить в швидку..мама панікує..Оленка яка не в курсі його хвороби всіма силами старається привести брата до тями...
Та безрезультатно..
Чі встигнуть ..?

* Лікарня..

Так ніби встигли пульс є..неочікувано в коридорі Олена баче..Олега він йшов з квітами й фруктами до 13 палати..
Звісно вона почала ревнувати
Хоча квіти були для його тата , який попав  в автокатастрофу..

" Хмм..цікаво кому?"
* Подумала вона..

* Але ж зараз їй не до того..вона навіть привіт йому не сказала..

*Кирило в операційній..сім'я нервує..
Дивно..але надія ще є..

Та нажаль..

* З приміщення вийшов лікар

Л: нам дуже шкода..

Мама: що з ним...?

Л: ми зробили що могли..

Тата: він живий?

* Лікар помахав головою в знак відказу..

* Олена розплакалась..
Й побігла до вбиральні 
Та на шляху врізалась в якогось хлопця на голову вище за Олену..
Піднявши очі вона побачила Олега..

Олег: Олена?..Що ти тут робиш..?

О:.не важливо..

* Хотіла вона піти далі
Але хлопець взяв її за руку..

Олег: не хочеш не говори..
Але я справді не розумію чому ти мене уникаєш..
Я хвилююсь..на вулиці тебе немає..хоча раніше я бачив тебе доволі часто..на заняття не ходиш.. в тебе все добре..?

Олена:..відчипись..

Олег: послухай..що б там не сталось я завжди буду поряд.
Ти можеш подзвонити мені в будь якій ситуації..хоч в день хоч вночі..

"Як гарно він говорить.."
* Думала Олена розуміючи що це її останній шанс.. 
Так вона ревнива..і була ображена на нього через ті квіти і фрукти..
Але кохання було сильнішим за будь які образи..

Олена: Олег я..

* Той обійняв дівчину й заспокоїв..

Олег: чому ти тут?..
Щось з Кирилом..?
*Відпустивши її запитав Олег..


Олена: так..
* Вона розплакалась знову..

Олег: ну тихо тихо..що там..?


Олена: він..він помер..

Олег: господи..жах який..тримайся..я з тобою..

Олена: дякую..
Але..ми завтра їдемо до іншої країни..

Олег..: то значить це наш останній шанс..?

Олена: ти про що..?

* Хлопець знову її обійняв цього разу обережно поцілував в лоба..

Олена: а....ти про це..?

* Олег обійняв її міцніше..

Олег: як що будете приїжджати в Україну , заходь а гості..я буду чекати..
Пригощу чаєм і прочитаю той роман..

Олена: обов'язково..

( Кінець!!!)