Лія Серебро, Олена Арматіна - Його інвестиція. Міняю інвестора. Частина 2., Лія Серебро, Олена Арматіна

Лейла була як буревій, що увірвався до кімнати, наповнивши її гнівом і хаосом.

Щойно лікар вийшов, а дітей відправили до машини під наглядом няньки, вона піднялася зі стільця, як вулкан, що ось-ось вибухне. Її очі блищали від обурення, а руки міцно стискали ручку її брендової сумки, яка коштувала як пів квартири в центрі Стамбула.

— Ти! Зрадник! — вибухнула вона і з усієї сили жбурнула сумку Еміру просто в обличчя.

Сумка була не тільки важкою, а й прикрашеною металевими деталями, що боляче вдарили його в щоку. Емір відсахнувся, але навіть не спробував ухилитися.

— Лейла! Що ти робиш?! — почав він, проте слова загубилися в її несамовитому потоці.

— Що я роблю? Що я роблю?! — вона підскочила до нього, ніби готова далі атакувати. — Це ти, Еміре, що робиш? Зраджуєш мене! Чіпляєшся до всіх, хто поруч! Анастасія, о, так, вона ж молода й наївна, ти, мабуть, вирішив, що їй легко закрутити голову, так?

— Лейло, заспокойся...  Зараз вже не час… Ми з'ясовуємо важливі речі, які мають значення для всіх нас, — Емір говорив спокійно, але його голос ледве стримував напругу.

— О, важливі речі?! Тобі важливо тільки себе виправдати, чи не так? Ти, мабуть, по собі судиш, тому й вирішив перевірити ДНК дітей! Що далі? Тест на чесність для мене? Або, може, для репетиторів наших дітей?!

— Підозри були давно, Лейло, і тепер настав час поставити крапки над "і". Я хочу знати правду. І ти теж маєш її знати, якщо ти чесно, — його голос звучав твердо, але з нотками втоми.

— Чесно? Чесно?! — Лейла розсміялася гірким сміхом, який наповнив кімнату сарказмом. — Емір, ти навіть не розумієш, що твоє лицемірство сягає небачених висот. Ти зраджував мене, а тепер хочеш змусити мене пройти через це приниження?

Вона нервово пройшлася по кімнаті, зупиняючись перед ним. Її пальці тремтіли від люті, а щоки палали.

— Я взагалі зараз поїду додому, — кинула вона, різко обертаючись до дверей. — Бо репетитор із балету вже має приїхати до дітей. А ти ж знаєш, він не любить, коли ми запізнюємося або нас взагалі немає.

— Ти чергова, Лейло. Ми всі це вирішуємо разом, і ти в цьому процесі учасник, хочеш ти цього чи ні, — голос Еміра був крижаним.

— Я чергова?! — вона різко розвернулася, ніби його слова боляче вдарили її. — Еміре, ти знущаєшся? Хто ти такий, щоб мені щось говорити? Ти мене принижуєш, і ще чекаєш, що я мовчатиму?!

Я, яка весь цей час стояла осторонь, нервово спостерігала за цією сценою, не знала, чи варто втручатися, чи краще залишатися мовчазним свідком. Лейла, ніби відчувши і згадавши про мою присутність, звернула увагу на мене.

— І ти, Анастасіє! Що ти тут робиш? Сидиш, мовляв, ні до чого? Думаєш, це не стосується тебе? Ха! Ти така ж винна в цьому, як і він!

Я важко зітхнула, зробила крок вперед і спокійно сказала:

— Лейло, я тут не для того, щоб слухати ваші сварки. Ми всі хочемо знати правду, і ти це чудово розумієш. У твоїх дітей немає чого приховувати, правда? Тоді просто дозволь провести тест і покінчимо з цим.

Лейла кинула на неї гнівний погляд, але її слова, здається, зачепили. Вона різко обернулася до Еміра:

— Зараз ти насолоджуєшся, чи не так? Думаєш, ти виграв? Але пам’ятай: я була з тобою, коли всі інші від тебе відвернулися. І це ти так віддячуєш мені?!

Вона розвернулася на підборах і вийшла з кімнати, грюкнувши дверима, залишаючи після себе напружену тишу.

Емір провів рукою по обличчю, ніби намагаючись зняти напругу. Він зітхнув, поглянув на мене і ледь чутно сказав:

— Це було… краще, ніж я очікував.