Микола Васильович Гоголь - Зібрання творів у семи томах. Том 6. Духовна проза, Микола Васильович Гоголь

і працювати зовсім не тому, що потрібні були тобі гроші на твої втіхи, і на доказ тут же спали перед ними асигнації, щоб вони бачили справді, що гроші тобі нуль, але що тому ти їх змушуєш трудитися, що Богом велено людині трудом і потом здобувати собі хліб[90], і прочитай їм тут-таки це у Святому Письмі, щоб вони це бачили. Скажи їм усю правду: що з тебе спитає Бог за останнього негідника в селі і що саме через це ти ще більше будеш дивитись за тим, щоб вони працювали чесно не тільки тобі, а й собі самим, бо знаєш, та й вони знають, що, залінувавшись, мужик на все здатен — зробиться і злодій, і п’яниця, погубить свою душу, та й тебе поставить до одвіту перед Богом. І все, що їм не скажеш, підкріпи тут же словами Святого Письма; покажи їм пальцем і самі букви, котрими це написано; примусь кожного перед тим перехреститися, вдарити поклін і поцілувати саму книгу, в котрій це написано. Словом, щоб вони бачили ясно, що ти в усьому, що до них скеровується, зважаєш на волю Божу, а не на власні які-небудь європейські чи інші мудрування. Мужик це зрозуміє, йому не треба багато слів. Об’яви їм усю правду: що душа людини дорожча за все на світі і що перш за все ти будеш дивитись за тим, щоб не погубив з них хто-небудь своєї душі і не віддав би її на вічну муку. В усіх докорах та попередженнях, які робитимеш спійманому на злодійстві, лінощах чи пияцтві, став його перед лицем Бога, а не перед своїм лицем; покажи йому, чим він грішить проти Бога, а не проти тебе. І не дорікай йому одному, але поклич його бабу, його сім’ю, збери сусідів. Дорікни бабі, чому не відважувала від зла свого чоловіка і не грозила йому страхом Божим; дорікни сусідам, чому допустили, що їхній же брат, серед них же, зажив собакою і губить ні за що свою душу; доведи їм, що дадуть за те всі одвіт Богові. Влаштуй так, щоб на всіх лягла відповідальність і щоб усе, що оточує людину, дорікало б і не давало б їй надто розхристатись. Збери силу впливу, а з нею і відповідальність на голови порядних хазяїв і кращих мужиків. Розтлумач їм ясно, що вони не для того, щоб тільки самим добре жити, але щоб і інших учити доброму житію, що п’яниця не може вчити п’яницю і що це їхній обов’язок. Негідникам же і п’яницям звели, щоб вони виказували їм таку ж повагу, наче до старости, прикажчика, попа чи навіть самого тебе; щоб, ще побачивши здалеку порядного мужика і хазяїна, летіли б шапки з голів у всіх мужиків і все б йому давало дорогу; а котрий посмів би виказати йому яку-небудь неповагу чи не послухатись розумних слів його, то дай прочухана тут же при всіх; скажи йому: «Ах ти невимите рило! Сам увесь зажив у кіптяві, так що й очей не видно, та ще не хочеш виказати і честі чесному! Поклонися ж йому в ноги і попроси, щоб напоумив тебе; не напоумить — собакою пропадеш». А порядних мужиків покликавши до себе, і, якщо вони старики, то посадовивши їх перед собою, поговори з ними про те, як вони можуть наставляти та вчити добру інших, роблячи таким чином саме те, що повелів нам Бог. Так зроби тільки протягом одного року і побачиш сам, як усе піде на лад; навіть і господарство від цього зробиться краще. Про головне тільки подбай, інше все приповзе само собою. Христос недарма сказав: «Все це вам додасться»[91]. У селянському побуті ця істина ще видніша, ніж у нашому; у них багатий хазяїн і добра людина — синоніми. І в яке село зазирнуло тільки християнське життя, там мужики лопатами гребуть срібло.

Та ось, утім, тобі порада і в господарюванні. Тільки розкуси її гарненько і не будеш у збитку. Два чоловіки вже дякують мені; один із них тобі знайомий К***. Власне про те, якими галузями господарства слід займатися і як займатися, я тобі не скажу. Це знаєш ти краще мене; до того ж і село твоє я не знаю так, як мою власну долоню. А стосовно всяких нововведень ти розумний і зметикував сам, що не тільки слід дотримуватись усього старого, а й вдивитись у нього наскрізь, щоб з нього ж вилучити для нього поліпшення. Та я дам тобі пораду щодо стосунків поміщика з селянином у господарських ділах і роботах, що поки потрібніше за все інше. Пригадай ставлення колишніх поміщиків-хазяїв до своїх мужиків: будь патріархом, сам починателем усього і передовим у всіх ділах. Заведи, щоб при початку всякого спільного діла, як-от: сівба, косовиця і жнива — було свято на все село, щоб у ці дні був спільний стіл для всіх мужиків на твоєму дворі, наче в день самого Світлого Воскресіння, і обідав ти сам разом з ними, і разом з ними вийшов би на роботу, і в роботі був би передовим, підохочуючи всіх робити завзято, нахвалюючи тут же молодця і докоряючи тут же лінивця. Коли ж прийде осінь і закінчаться польові роботи, відсвяткуй таким же чином і ще більшою учтою закінчення робіт, у супроводі урочистого й подячного молебну. Мужика не бий. Зацідити йому в пику ще не велика штука. Це зуміє зробити і становий, і засідатель, навіть староста; мужик до цього вже звик і тільки що почухає злегка потилицю. Але зумій пройняти його добряче словом; ти ж на меткі слова майстер. Нагримай на нього при всьому народі, але так, щоб тут же осміяв його весь народ; це буде для нього в кілька разів корисніше за всякі потиличники та зуботичини. Тримай у себе в запасі всі синоніми молодця для того, кого треба підохотити, і всі синоніми баби для того, кого треба дорікнути, щоб почуло все село, що лінюх і п’яниця є баба і погань. Викопай слово ще гірше, словом — назви усім, чим тільки не хоче бути російська людина. У кімнаті не засиджуйся, а з’являйся частіше на селянських роботах. І де не з’явишся, з’являйся так, щоб від твоєї появи дивилося все живіше й веселіше, обертаючись молодцем та чепуруном у роботі. Додай і від себе сили словами: «Нумо, прихопимо враз, хлопці, всі разом!» Візьми сам у руки сокиру чи