Вікторія Грош (Rouce) - Не роби мені боляче, Вікторія Грош (Rouce)

- Так, мамо. Лілі вже була вагітна. Але ж пам’ятаєш, що було? Тому казати це ми тобі не захотіли

- Давай про це потім поговоримо

- Повністю згоден — всі на них дивились здивовано, бо ж не знають, що тут було декілька місяців тому.

Після обіду Влада показала кімнати, де всі можуть відпочити. І всі розійшлись по кімнатах. Я зайшла у ванну кімнату, щоб вмитися та почула голоси батьків. Вони мило розмовляли, що мене здивувало.

- Зоє, а ти маєш гарний вигляд

- Дякую, Олексію

- Як ми роз'їхались я весь час про тебе думаю

- Правда?

- Так

- Якщо чесно. Я теж про тебе згадую щодня. Я зрозуміла... — маму перебив тато

- Я теж тебе кохаю, Зоє — я привідкрила двері та побачила як батьки цілуються. Невже вони будуть знову разом? Почекайте, так у мами наче хтось є? Чи ні? Треба у дівчаток запитати.

- Я хочу, щоб ми були знову разом. Знову стали сім’єю — сказала пошепки мама, але мені все одно було її чутно

- Я теж цього хочу — ось і треба було рік прожити окремо, щоб зрозуміти, що вони кохають один одного. Вони пішли у вітальню, а я вийшла з ванної кімнати. Вирішила поговорити з сестрами, щоб не йти на другий поверх, я подзвонила Марійці та попросила, щоб вони спустились до мене. Сама ж пішла у їдальню, куди я покликала дівчат.

Вони прибігли швидко. Вони сіли за стіл одна навпроти одної.

- Так, розповідайте, як у вас справи? Як справи у мами?

- Ой, та у нас все добре. Вчимось

- Сподіваюсь, що добре

- Не хвилюйся, в щоденниках по всіх предметах на відмінно

- А з мамою що?

- Ти хочеш запитати про її особисте життя? — запитала Тетянка. Я кивнула, що так.

- Вона розійшлась з тим чоловіком — Марійка казала це тихо, бо не хотіла, щоб це хтось ще почув. Особливо тато, він же нічого не знає. І знати не повинен.

- Так, ще два місяці тому. Вони типу не зійшлись характерами. А чого питаєш?

- Я тільки що чула, як наші батьки розмовляли. Вони можливо будуть знову разом

- О, ні. Це ж знову сварки будуть — сказала Марійка.

- А може ні — припустила я, адже чула їх розмову.

Ми поговорили з сестрами. Тетянка сказала, що у неї з’явився хлопець. У Марійки теж є хлопець. І вони вже пів року разом. А у мене виникло питання. А не зарано вони почали зустрічатись з кимось?

Тимур.

Ранок у мене почався добре. Головний лікар нас всіх зібрав у конференцзалі. Сказав, що вже розглянули всіх кандидатів на посаду завідувача відділення. І сказав, що це буду я. Мене ця новина вразила, оскільки я останнім часом працюю не достатньо добре як для хірурга й на цю посаду не заслуговую. Але головному лікарю видніше.

У нашому будинку зібралась вся наша рідня, що не може не тішити. Адже у всіх свої справи, але щоб до нас приїхати всі їх відклали. Ще мене порадувала новина Влади. Нарешті вона заміж виходить. Їй давно пора.

Після обіду я зайшов у кімнату, а Лілі пішла вмитися, а я ліг на ліжко та закрив очі. Та заснути мені не судилося. У двері постукала мама. Вона зайшла у кімнату та подивилась на мене, а після сіла на крісло.

- Тимуре, Лілія дійсно була вагітна коли я у вас була?

- Так. І коли вона знепритомніла... вона не просто так знепритомніла. Вона перехвилювалась. А ти ж знаєш, її нерви після вагітності погіршились. І після першої та після другої також. Перенервувала через тебе та Богдана. Який її дістав. Проходу не дає. Він все робив, щоб ти йому повірила, щоб у твоїх очах Лілі була поганою

- Ой, як не зручно

- Отож. Я тобі казав, а ти слухати мене не хотіла. Я все знаю про нього. Який він “хороший”. Йому образити дівчину раз плюнути. Що він і зробив

- Вона дійсно трохи б і скоротила собі віку?

- Так. Я до неї тоді приїхав. І як виявилось вчасно. Інакше її б не було. Не було Данилка і наших донечок Мії та Яни

- І ще одного онука — додала мама

- Саме так. І я її кохаю, вона мене також. І я впевнений на сто відсотків, що вона мені не зраджує. І не зрадить. Адже ми кохаємо один одного

- Я тебе зрозуміла. Вибач, синку

- Добре... буває

Добре, що ми поговорили, зрозуміли один одного. Аж від серця відлягло. Мама вийшла з кімнати. І я почув як вона почала говорити з Лілі, бо Лілі вже йшла до кімнати.

- Ліліє, ти пробач мені, будь ласка

- Я не тримаю на вас зла — мама обійняла Лілі. А після Лілія зайшла у кімнату. Вона подивилась на мене — твоя мама вибачилась — сказала здивовано Лілі.

- Знаю. Ми з нею тільки що поговорили. Вона зрозуміла, що була не права

Ввечері до нас приїхали Роман з Аліною та їх донькою. А завтра ми вирішили зробити шашлики. Я з Владою поїдемо на вокзал за її нареченим, а по дорозі купимо м’ясо та ще багато чого. Лілі написала великий список. Тому, думаю, що ходити по магазинам нам прийдеться довго.