Віктор Суворов - Її ім’я було Татьяна

солдатами й сержантами, що провинилися, а також в’язнями ГУЛАГу НКВС. Порядок той самий — від одного до трьох місяців. Або до першої крові.

Порядок направлення тут був іншим — не тільки за вироками трибуналів.

Командир кожної дивізії, яка знаходилися в тилу, мав право своїм рішенням відправити будь-якого солдата або сержанта на фронт у штрафну частину спокутувати провину.

Командир кожного полку, який воював на фронті, теж отримував таке право. Ні з ким не радячись, ні в кого не питаючи дозволу, уліпив три місяці недбайливому солдатику, а іншим — наука.

Штрафні роти й батальйони використовували на найскладніших і найнебезпечніших ділянках фронту У кожній наступальній операції вони діяли в особливому ешелоні, тобто перед першим ешелоном військ, приймаючи на себе найлютіший вогонь супротивника, розчищаючи шлях першому ешелону, торуючи йому стежки через мінні поля.

Високі військові звання офіцерам постійного складу штрафних частин присвоювали не тільки за особливі умови служби. Була на те ще одна причина — штрафні роти і батальйони були потужними бойовими частинами.

У постійному складі штрафної роти — 16 офіцерів, включаючи одного оперуповноваженого контррозвідки «Смерш» (Червона зірка. — 2007. — 11–17 квітня).

Капітан О. І. Тимофєєв служив у постійному складі штрафної роти з 3 лютого до 10 жовтня 1943 року. Цей строк йому зараховано, як 4 роки і 8 місяців служби. Він описує свою роту: п’ять взводів по сто осіб у кожному, у роті більше п’ятсот бійців. Рота постійно в боях. Поставлено нове бойове завдання. Рота завдання виконала, поранених — у госпіталь, убитих поховали. Відразу наказ, щоб прийняти нове поповнення — 224 особи. Геть усі — урки (Військово-історичний журнал. — 1996. — № 3. — С. 50–54).

5

Співробітник Центрального музею внутрішніх військ МВС РФ майор І. В. Кузьмичов зібрав й опублікував у журналі «Сержант» (№ 1 за 2000 рік) відомості про штрафні батальйони і роти Червоної Армії за період 1942–1945 років. Шановний майоре, прийміть земний уклін.

Отже, під час війни штрафних батальйонів у Червоній Армії було 65. Штрафних рот — 1092.

Я зовсім не впевнений, що список повний. І сам майор Кузьмичов на цьому не наполягає.

Хтось колись пустив чутку, що за час війни через штрафні роти і батальйони Червоної Армії пройшло 427910 штрафників. Зроблено це або помилково, або з лихим наміром. У свій час в одному вельми закритому навчальному закладі мені випало вивчати військову історію. Не ту, яка для широких народних мас. На пам’ять свою ніколи не скаржився. Цифру, мені одного разу повідомлену, засвоїв чітко. Нам її подали майже таку саму. Тільки на кінці ще один нулик був. Незначна різниця.

Цифру нам давали заради того, щоб показати психологічний вплив наказів товариша Сталіна на боєздатність військ.

З одного боку, Сталін підписав наказ № 227, і кожен великий командир отримав у свої роки безкоштовну робочу силу для виконання будь-яких нездійсненних завдань війни.

З іншого боку, Сталін підписав наказ слати у штрафні частини недбайливих, проте який виховний вплив на весь інший склад Червоної Армії! Відразу всім просте і ясне повідомлення: ви, хлопці, накази командирів виконуйте. Той, хто завзяття не виявляв, там, в особливому ешелоні, вам шлях до перемоги розчищає. Не приведи Боже — будь-хто туди загриміти може. Так ви вже цеє...

Відомості про те, що реальна цифра рівно на один нулик більша офіційно оголошеної, я нічим підтвердити не можу. Але кожен сам може прикинути.

Перше — в оточеннях побували і вийшли з них сотні тисяч радянських солдатів й офіцерів. Їх пропускали через фільтраційні табори. А потім куди? Правильно. Саме туди.

Друге — у полон потрапили мільйони радянських солдатів. Деяких із них на завершальному етапі війни вдалося звільнити. Куди їх подіти? Правильно. Усіх туди само.

Третє — під час відступу Червоної Армії на початку війни сотні тисяч радянських солдатів кинули зброю, розбрелися селами, й там осіли. Потім Червона Армія пішла в наступ. Усіх осілих загрібали знову в залізні лави. А в які війська? Знову-таки в ті самі.

Четверте — у Червону Армію за час війни було призвано 34 мільйони людей. Ці люди припускалися помилок, мали провини, учиняли злочини. У штрафні частини їх гнали нещадно. Просто за рішенням командира полку. А полків у Червоній Армії була сила-силенна. І з кожного командира полку вимагали наведення ладу й підтримання дисципліни в підпорядкованих частинах і підрозділах. І кожному командиру бойового полку влітку 1942 року товариш Сталін дав право будь-якого солдата чи сержанта, ні в кого дозволу не питаючи, законопатити на пару-трійку місяців у діючу попереду бойових порядків полків і дивізій штрафну роту.

Ви гадаєте, що командири полків товариша Сталіна не поважали? Наданим правом не користувалися?

П’яте — в ГУЛАГу НКВС СРСР (а також — в ГУТЗДС, ГУТШС та інше) сиділи здорові, синіми картинками розмальовані мужики. Скільки їх там було, кожен сам може порахувати. Певна частина від загального числа пройшла через штрафні частини. Думаєте, товариш Сталін цей потенціал не використав на війні?

Усі ці людські маси в число 427910 не вписуються. Той, хто її запустив у науковий обіг, трохи помилився. Усього лише на один нулик.

Цифра 427910 не поєднується з кількістю штрафних батальйонів і рот, які воювали на фронті. Не відповідає ні їх чисельності, ні плинності змінного складу.

Ось іще майже непримітний статистичний факт. За чотири роки війни військовими трибуналами засуджено 2530663 військовослужбовці Червоної Армії. З них:

за контрреволюційні злочини — 471988;

за військові злочини — 792192;

за загальнокримінальні — 1266483.

Ці раніше цілком таємні відомості були вперше опубліковані А. І. Мурановим і В. Є. Звягінцевим (Досьє на маршала. — Москва: Андріївський прапор, 1996. — С. 137).

Муранов Анатолій Іванович — заступник Міністра юстиції, начальник Управління військових судів МЮ РФ, генерал-полковник юстиції, Державний радник юстиції 1-го класу, заслужений юрист РФ.

Звягінцев В’ячеслав Єгорович — начальник відділу судової практики та статистики Управління військових судів Міністерства юстиції РФ, полковник юстиції, Державний радник юстиції 3-го класу.

Відомості — з перших рук.

Це обличчя армії-визволительки з дещо іншого ракурсу: на війні у Червоній Армії було два з половиною мільйони своїх кримінальників, не рахуючи тих, кого пригнали на війну з ГУЛЖДС, ГУАСу, Головгідробуду, ГУЛАГу та інших подібних структур.

У Червоній Армії за чотири роки війни виявлено та засуджено майже півмільйона контрреволюціонерів, не рахуючи тих, хто пішов до німців і воював під прапорами Гітлера.

Припустимо, що півмільйона контриків, виявлених