Віктор Суворов - Її ім’я було Татьяна

Не треба мати десять тисяч стволів на ділянках прориву!

Не треба витрачати десятки тисяч тонн снарядів на злом оборони!

Не треба витрачати сотні тисяч снарядів на підтримку дій особливого ешелону!

Та й особливий ешелон більше не потрібен!

Розділ 14

1

Нині всі ми грамотні. Усі ми розуміємо, що таке особливий ешелон. Але мине ще сто років — і майбутній історик почухає потилицю: а що ж воно таке?

Він відкриє «Радянську військову енциклопедію», яку Військвидав випускав у 1976–80 роках, тобто в часи буйного розквіту культу особи Жукова, але відповіді не знайде. Він знайде значення термінів «особливі відділи», «перший ешелон», «другий ешелон». Але про особливий ешелон він не дізнається нічого.

Тоді історик відкриє «Короткий словник оперативно-тактичних і загальновійськових слів (термінів)». Словник цей підписаний до друку 12 серпня 1957 року, тобто в той час, коли Маршал Радянського Союзу Г. К. Жуков був Міністром оборони СРСР і членом Президії ЦК КПРС. Більше того, він був тоді Переможцем усіх битв за владу і Господарем становища.

Однак і в цьому словнику про особливий ешелон не згадано.

Майбутньому історику не залишиться нічого іншого, як звернутися до мемуарів Жукова. Але й там немає пояснення. Тому що Жуков про особливий ешелон говорив на таємній нараді 1945 року, а мемуари опубліковано 24 роки потому і призначені вони широким народним масам, яким про особливий ешелон повідомляти зовсім не обов’язково.

2

Особливий ешелон — це штрафні роти і батальйони. Створені вони були відповідно до наказу товариша Сталіна № 227 від 28 липня 1942 року. Наказ був такий:

«...Сформувати в межах армії 3–5 добре озброєних заставних загонів, до двохсот осіб у кожному, поставити їх у безпосередньому тилу нестійких дивізій і зобов’язати їх у разі паніки та безладного відходу частин дивізій розстрілювати на місці панікерів і боягузів...».

Заставні загони діяли з першого дня війни. Просто влітку 1942 року Сталін відкрито оголосив про їх існування та значно збільшив їх кількість.

На той час у Збройних силах було вже понад сім десятків загальновійськових й ударних армій. Тому кількість загороджувальних загонів рахували сотнями.

Тим-таки наказом у складі загальновійськових й ударних армій створювали штрафні роти, у складі фронтів — штрафні батальйони.

Штрафні роти підпорядковувалися безпосередньо командувачам армій. Кожна армія могла мати до десятка і більше таких рот.

Приклади: 1942 року 54-та армія мала у своєму складі десять штрафних рот.

Того самого року 63-та армія (1 листопада 1942 року перетворена на 1-шу гвардійську армію) у своєму складі мала одинадцять штрафних рот.

Штрафні батальйони спочатку створювали при фронтах і підпорядковувалися командувачам фронтів. Незабаром їх почали створювати і в складі армій. Приклад: 1943 року 56-та армія, крім штрафних рот, мала у своєму складі сім штрафних батальйонів.

Штрафні частини мали постійний і змінний склад.

Постійний склад — це командири взводів, рот, батальйонів та їхні заступники, офіцери штабів, старшини рот, медичний персонал. На командні посади призначали хоробрих, грамотних, вольових офіцерів. Служба важка і ризикована, проте високо цінується і щедро оплачується. Служба в цих особливих частинах — трамплін на високі командні посади.

Командири штрафних підрозділів і частин мали величезну владу Вони були наділені правом застосовувати до підлеглих будь-які заходи впливу, аж до розстрілу на місці за невиконання наказу, скалічення, утечу з поля бою, спробу переходу на бік ворога.

«Командир і військовий комісар штрафної роти стосовно штрафників мали владу командира і воєнкома дивізії».

(Червона зірка. — 2007. — 11–17 квітня)

Посадові категорії постійного складу штрафних частин були на щабель вище, ніж у звичайних частинах. Тобто командир взводу — капітан, командир роти — майор, командир батальйону — полковник.

Крім цього, у кожному взводі не один офіцер, а два. Крім командира взводу — ще й заступник. Штатна категорія заступника командира взводу — старший лейтенант.

Усьому постійному складу штрафних частин кожен день служби зараховувався за шість. Відслужи рік — шість запишуть. Якщо живий будеш.

Термін вислуги у званнях для офіцерів скорочувався вдвічі, грошове утримання збільшувалося вдвічі (Червона зірка. — 2007. — 11–17 квітня).

Офіцери постійного складу штрафних рот і батальйонів, завершивши службу у цих особливих частинах, отримували нечуване підвищення. Для командирів штрафних рот наступна посада — командир полку, для командирів штрафних батальйонів — командир дивізії.

Приклад: командир 8-го окремого штрафного батальйону 1-го Білоруського фронту полковник О. Осипов, здавши батальйон, отримав дивізію (Червона зірка. — 2005. — 2 квітня). Це поширена практика.

Воно й слушно. Досвід кривавих битв у таких офіцерів величезний. Діяли вони завжди на найголовніших напрямках, були допущені до планів дуже високого командування. Командири штрафних рот і батальйонів отримували бойові накази безпосередньо від командувачів армій або навіть фронтів.

Якщо кожен із них зумів підпорядкувати собі роту штрафників, то з полком цілком міг упоратися. Якщо командував штрафним батальйоном, то, звичайно, міг командувати і дивізією.

3

Змінний склад штрафних батальйонів, які прямо підпорядковувалися командувачам фронтів, — це офіцери Червоної Армії, яких у порядку покарання за помилки, провини та злочини відправляли до штрафбатів спокутувати провину кров’ю. З них знімали військові звання та нагороди, одягали в солдатську одежу, що була у вжитку. Усі вони ставали рядовими. У порядку заохочення могли отримати звання єфрейтора або сержанта.

Офіцерів направляли до штрафних батальйонів за вироками військових трибуналів. Відбув своє — отримай назад офіцерське звання, пригвинчуй на гімнастерку ордени та воюй до перемоги. Строк служби у штрафному батальйоні — від одного до трьох місяців. Або до першої крові.

Якщо сам себе стрельнув або товариша попросив стрельнути в тебе злегка — розстріл на місці обом. Без суду.

Якщо поранили в бою, нехай навіть першого дня, значить, провину спокутував, значить, судимість знято, евакуація до офіцерського шпиталю — ось твої ордени, ось твої погони. Відлежиш своє, на ноги встанеш, повертайся, звідки прибув, і більше до нас не потрапляй.

Однак поранення — мрія. Часто замість поранення — смерть.

Пам’ятаєте в Олександра Галича:

І ніщо нам не мило, крім

Поля бою при місячному світлі

Говорили — до першої крові,

Виявилося — до самої смерті.

4

У підпорядкуванні командувачів армій перебували штрафні роти та батальйони, які комплектували