Лі Бардуго - Королівство шахраїв

вже прокидалися після вчорашніх нічних веселощів. Служники, що піклувалися про потреби різноманітних будинків, вирушили на закупи, приймали привезені кораблями вино та фрукти для заходів наступної ночі. Туристи, які щойно прибули до міста, шпацирували з обох боків уздовж каналу, тицяючи на вигадливо прикрашені вивіски, що позначали всі будинки — і відомі, і горезвісні. Матаяс бачив троянду з безліччю пелюсток, викувану з білого заліза і вкриту сріблом. Будинок «Біла троянда». Ніна працювала там майже рік. Він ніколи не питав її про час, проведений там. Не мав на це права. Вона залишилася в місті, щоб допомогти йому, і могла робити, що їй заманеться. Проте він не міг припинити уявляти її там, як вигинається, лежачи, її оголене тіло, посоловілі зелені очі, пелюстки вершкового кольору, що застрягли в чорних хвилях її волосся. Часом уночі він уявляв, як вона вабить його підійти ближче, а іноді — що вона вітала в темряві когось іншого, і тоді Матаяс лежав без сну, розмірковуючи, що раніше доведе його до божевілля — ревнощі чи бажання. Він відірвав погляд від вивіски й витяг із кишені підзорну трубу, змушуючи себе перевірити решту Клепки.

За кілька хвилин до півдня Матаяс помітив Каза, який просувався із заходу, його темна постать плямою рухалася в натовпі, ціпок відбивав ритм разом із непевною ходою. Здавалося, наче натовп розступається перед ним, напевно, відчуваючи мету, що керувала Казом. Це нагадало Матаясові про селян, які роблять знаки в повітрі, щоб відігнати злих духів. Еліс Ван Ек шкандибала поруч із Бреккером. Пов’язку з неї зняли, і через підзорну трубу Матаяс бачив, як ворушаться її губи. «Милий Джеле, вона що, досі співає?» Судячи з похмурого виразу Казового обличчя, вірогідність була високою.

Матаяс побачив, як з іншого боку моста наближається Ван Ек. Він тримався непохитно, виструнчившись, щільно притиснувши руки до тіла, наче боявся, що просякнуте гріхами повітря Бочки заплямує його костюм.

Каз дав чітко зрозуміти: Ван Ека прибирати тільки в крайньому разі. Вони не збиралися вбивати члена Торговельної Ради, принаймні не серед білого дня на очах у свідків.

— Хіба не можна чистіше? — поцікавився Джаспер. — Серцевий напад? Менінгіт?

Матаяс віддав би перевагу чесному вбивству у відкритому бою. Але в Кеттердамі справи так не обробляли.

— Він не страждатиме, якщо помре, — сказав Бреккер, і на цьому розмови скінчилися. Дем’їн не зносив суперечок.

Ван Ек прибув в оточенні вартових, убраних у червоно-золоті лівреї його будинку. Їхні голови крутилися навсібіч, роздивляючись усе довкола, очікуючи на небезпеку. З того, як звисали їхні пальта, Матаяс дійшов висновку, що всі вартові озброєні. А ще там в оточенні трьох кремезних вартових була крихітна фігурка з каптуром на обличчі. Інеж.

Матаяс аж сам здивувався, якою вдячністю сповнився. Попри те що він знав цю маленьку сулійську дівчину зовсім не довго, фієрданець від самого початку захоплювався її хоробрістю. До того ж вона неодноразово рятувала їхні життя, ризикуючи заради цього собою. Матаяс часто сумнівався у своєму виборі, але ніколи не сумнівався у своєму обов’язку побачити її вільною від Ван Екових лап. Йому тільки хотілося, щоб вона розлучилася з Казом Бреккером. Ця дівчинка заслуговувала на кращого хлопця. Хоча, може, й Ніна заслуговувала на когось кращого за Матаяса.

Обидві групи дісталися до моста. Каз із Еліс ішли вперед. Ван Ек подав знак вартовим, які тримали Інеж.

Матаяс подивився вгору. З іншого даху несамовито миготіло Джасперове дзеркальце. Фієрданець оглянув територію навколо моста, але не побачив нічого, що могло б змусити Джаспера так панікувати. Він зазирнув у підзорну трубу, вивчаючи лабіринти вуличок, що витікали назовні з обох боків Клепки. Казів тил виявився чистим. Проте, коли Матаяс подивився на схід позаду Ван Ека, його серце сповнилося жахом. Вулиці були поцятковані багряними фонами, і всі вони рухалися до Клепки. Міська варта. Це просто збіг чи Ван Ек щось запланував? Чи можна бути певним, що він не наважився б ризикнути, щоб міські чиновники виявили його задум? Невже до цього причетні фієрданці? Невже вони прийшли, щоб заарештувати обох — і Ван Ека, і Каза?

Матаяс двічі змигнув дзеркальцем Ніні. З її нижчої вигідної позиції дівчина не могла побачити міську варту, аж поки не стало б занадто пізно. Матаяс знову відчув, як стьобонув його холодним батогом вітер, почув свій голос, що вигукує Нінине ім’я, відчув, як наростає страх, коли немає відповіді. «З нею все буде гаразд, — запевнив він себе. — Вона боєць». Але у вухах дзвеніла Джасперова пересторога: «Будь обережний. Вона не зовсім при собі». Матаяс сподівався, що Каз був готовий. Сподівався, що Ніна сильніша, ніж здається. Сподівався, що складених планів вистачить, що Джасперів приціл точний, а Віланові підрахунки правильні. На них усіх чекали неприємності.

Матаяс потягнувся за своєю гвинтівкою.

9. Каз

ерша Казова думка, коли він побачив Ван Ека, що рухався в напрямку Худмедбриджа, була: «Цьому чолов’язі не слід грати в карти». А друга була про те, що хтось розбив крамареві носа. Він був скривлений і набряк, під одним оком утворювався синець. Каз припускав, що університетський медик вилікував найгірші пошкодження, проте без Цілителя-гришника мало що можна було вдіяти, щоб приховати такий перелом.

Ван Ек намагався зберігати байдужий вираз обличчя, але так завзято хотів здаватися незворушним, що чоло аж блищало від поту. Крамареві плечі нерухомо заклякли, а груди випиналися, наче хтось причепив до них мотузку й сіпав угору. Чоловік ішов мостом Худмедбридж величною ходою, оточений вартовими в червоно-золотих лівреях, і це здивувало Каза. Бреккер гадав, що Ван Ек схилиться в бік якомога менш помпезної появи в Бочці. Він замислився над цією новою інформацією.

Небезпечно було ігнорувати дрібниці. Ніхто не любить, щоб його принижували, і, судячи з усіх намагань звеличення прогулянки, Ван Екове марнославство боляче зачепили. Крамар пишався своєю діловою спритністю, здатністю розробляти стратегії, маніпулювати людьми й ринками. Йому захочеться поквитатися після того, як скромний злодій з Бочки змусив його танцювати під свою дудку.

Каз дозволив своєму погляду коротко ковзнути по вартових у пошуках Інеж. Вона була в каптурі; ледь помітна між чоловіками, що їх прихопив із собою Ван Ек, проте її виструнчена постава була впізнавана будь-де. Навіть якщо існувала спокуса нахилити голову, придивитися уважніше, переконатися, що дівчина неушкоджена, Бреккер міг виявити її та відкласти на потім. Його увага не розпорошуватиметься.

Казові й