Анна Харламова - Під омелою, Анна Харламова

Глава 25.

   — Клас! — Емма узяла коробочку, підійшла до столика і почала розкладати фанти. Зайняло це хвилин п’ять. — Ну, що готовий? Хто перший тягне папірець?
   — Готовий… — він усміхнувся. — Я перший… — усмішка стала ще ширшою і він запитав: — А ти, Еммо готова? 
   — Так! — вона була вся в очікуванні.
   Святослав узяв з коробочки папірець і перевернувши його зачитав:
   — Скільки у тебе було партнерів? — гра йому вже подобалась.
   — Двоє. — Емма почервоніла. Можливо вона вибрала не ту гру?!
   — Першого можеш не рахувати. — Засміявся він.
   — Тепер моя черга. — Дівчина узяла фант. — Де б ти хотів зайнятись сексом? — Гра крок за кроком, починає їй подобатись.
   — На природі… Вже уявив, як підіймаю твою сукню, звільняю тебе від білизни… ммм якою ж ти будеш голосною… — очі Святослава запалали.
   Емма облизала губи, уявивши пікнік, який закінчився палким коханням на траві.
   — Тепер ти.
   Святослав потягнув за листок, і піднявши очі на Емму, - вишкірився наче джек пот отримав.
   — Перевірити на скільки чуттєві соски у вашого партнера. — Він задоволено піднів одну брову, яка так і казала – «попалась?!».
   — Я не знала, що тут є не лише запитання. — Емма відчула жар між стегнами, лише від однієї думки про його губи на своїх грудях.
   Він обережно посунувся до неї, положив її на канапу і розстібнув її сорочку…
   — Ммм мені так подобається, що ти без білизни… Це так збуджує… — він облизав губи і риторично запитав: — Ну, що будемо досліджувати…
   Святослав нахилився над її рожевими пуп’янками, які від холоду набули форми бутончиків троянд. Емма застогнала, відчувши його теплий язик… гарячий рот… Як взагалі можна довго терпіти цю солодку муку?! Вона звела ніжки… Уся пульсація, яка починалась зверху, прямувала донизу і накопичувалася в найпотаємнішому місці.
   Святослав насолоджувався смаком її тіла… твердими сосками і м’якістю її молочних грудей. Цілуючи… облизуючи… покусуючи… відтягуючи… її соски, - він доводив і її, і себе до божевілля. Емма викручувалась і стогнала.
   — Я більше не можу… чесно… я на піку того, щоб накинутись на тебе… і взагалі, це нестримно солодка розвага. Це кайфово… і водночас не можливо стерпіти…
   — Ммм ми знайшли ту грань… — він востаннє облизав її пуп’янок і відсторонившись, почав застібувати її сорочку.
   — Якась гра для садомазохістів… — Емма хотіла грати, але вже не в фанти.
   — Сама захотіла. — Засміявся він.
   Емма дістала листок із середини.
   — Цілувати, гратись та досліджувати язик партнера. При цьові він нічого не робить. — Емма широко усміхнулась – реваш!
   — І як це я не буду відповідати? — фиркнув він.
   — Такі правила. Нумо… висовуй трішки свій язичок…
   Святослав послухався, і Емма всівшись на нього зверху, почала пестити його язик. Посмоктуючи його… всасуючи в свій ротик… роблячи до непристойності речі, які нагадували гру з його єством… аж раптом він голосно застогнав і вп’явся своїми руками об її стегна… Що ж йому так сподобалось? Ось це?! Емма провела своїм язичком по його ледь висунутому язичку, а потім почала цілувати… Він знову застогнав… Емма зрозуміла, що це йому нагадує… він так пестить її унизу… Емма розійшлась… Її губи і язик на яго язичку – робили його плоть під нею твердою і пульсуючою…
   — О, Ем…
   — Завдання виконане! — вона перекинула ніжку і сіла на канапу, ніби щойно і незводила їх з розуму.
   — Блін, Ем… Хіба так можна?! — насупившись запитав Святослав.
   — Читай фант. — Хитро мовила вона.
   Узявши нижній папірець, він зачитав запитання:
   — Помрій з партнером, про медовий місяць – де добре і ви лише у двох. Місто. Місце. Дії.
   — Ого! — Емма голосно ковтнула.
   — Де б ти хотіла провести весільну подорож? — запитав він, відкладаючи фант.
   — Не знаю… я не подорожувала…
   — Де б ти хотіла побувати? Є таке місце? — він ніжно дивився на неї.
   — Можливо Греція. Тепло… гарно… — Емма усміхнулась, уявивши їх удвох, прогулюючись по узбережжю.
   — Греція. Нехай це буде вечір… ми з тобою…
   — Гуляємо по узбережжю…
   — Тримаючись за руки, і цілуючись…
   — Солоний бриз і жар усередині нас…
   — Пішли у номер…
   — Пішли…
   — Ідеальний меддовий місяць. — Підсумував він, після того, як вони закінчували фрази одне одного.
   — Згодна на всі сто. — Щаслива усмішка осяяла її обличчя.
   — Тепер ти… діставай папірець. — Цікавість піднялась на новий рівень.
   — Чи зустрічався (лась)  ти з обома дівчатами (хлопцями) одночасно? — Емма уважно подивилась на Святослава.
   Він голосно ковтнув… гра знову опустилась на рівень – «що за фігня?!».
   — Ну… було таке… і я цим не пишаюсь. З одною дівчиною ми розлучились, але вона…
   — Не хотіла тебе відпускати? — закінчила вона за нього фразу.
   — Саме так. Це було не гарно з мого боку. — Святослав прокашлявся.
   — Ну задавай запитання, чи можливо буде якась дія… — Емма хотіла розрядити не зручний момент.
   Святослав вдячно усміхнувся і дістав фант:
   — В якому віці був перший секс?
   — В двадцять п’ять. — Емма зніяковіла. — Знаю це не по правилам, але коли ти вперше займався сексом?
   — В сімнадцять. І це було не зрозуміло для нас обох. Ми потім зустрічались ще три місяці і жодного разу не хотіли це повторити. Це було рано і для неї, і як виявилось для мене.
   — А потім, ви розійшлись і більше не бачились?
   — Вона кинула мене і пішла до мого найкращого друга… Згодом вони одружились… у них сім’я. Тож всі у виграші. — усміхнувся він.
   — Мені приємно, що ти мені це розповів. — Емма дістала папірець: — У тебе був секс з зав’язаними очима?
   — Ні. Але дуже хочу… — він примружився і сексуально усміхнувся.
   — Натяк зрозуміла. — Емма засміялась щиро та дзвінко.
   Святослав підхопив її сміх.
   — Поцілувати свого партнера там, де ще не цілував. — Святослав примружився, а потім узяв ніжку Емми і поцілував кожен пальчик. — Сексі пальчики… червоні нігтики…
   Емма замурликала… це було настільки інтимно… приємно… ніжно і водночас спокусливо, що голова обертом пішла.
   — Приємно… дуже… — Емма зітхнула.
   — І мені приємно. — Широка усмішка і блиск в блакитних очах говорили, що так воно і є.
   — Чи був у тебе секс у трьох? — Емма затамувала подих, очікуючи на відповідь.
   — Ні. І не буде. Я цього не розумію. Ділитись з кимось тим, що належить тобі. Це взагалі неправильно. — Він стиснув щелепу. — А ти про таке думала хоч раз у житті?
   — Ммм дай подумати… — Емма знущалась і дражнила його.
   — Ем, ти що?! — він розсердився.
   — Святославе, ну як ти міг подумати про мене таке?! Звичайно, що я не хотіла і ніколи не захочу такого. Але не засуджую інших. — Пояснила вона і додала: — Сподіваюсь, що я займатимусь коханням до кінця свого життя, лише з одним чоловіком. Сподіваюсь, він розділяє мою думку.
   — О, Ем… — він нахилився до неї і схопив в свої обійми. — Ти лише моя. Моя!
   — Звичайно. — Емма обійняла його за шию. — Ну, що вип’ємо каву… у ліжку?
   Святослав усміхнувся… передчуття насолоди…
  
   Емма лежала у ліжку, прикрита простерадлом, а Святослав як раз заходив до спальні з філіжанками кави.
   — Втомилась…
   — Ти мене виснажив. — Емма трішки підвелась, оголивши перси. Дивно… але вона навіть не збиралась прикривати їх… її не хвилювало, що вона оголена, - і буде ось так пити каву.
   — Ем… О, Боже… Ти неймовірно вродлива… Твої «дівчатка» - це дві вишеньки… спілі, які так і хочеться скуштувати. — Святослав сів і віддав одну чашечку Еммі.
   — Дякую… — Емма зробила ковток і додала: — І за каву… і за комплімент.
   — До речі, я і так осилився тут… тож я сьогодні остаточно переїду у цю кімнату. — Він надпив каву.
   — Я хотіла тобі це запропонувати. — Емма сяяла немов літнє сонечко.
   — Тоді після джакузі… я перенесу свої речі сюди. — Він знову зробив ковток кави і швидко облизав губи.
   — Джакузі? — Емму кинуло в жар від згадки про неймовірні хвилини у ванній з бульбашками.
   — Так… Можливо вже завтра приїжджає Павло з дружиною і новими пожильцями… Потім насолодитись у джакузі, нам не вийде… Тому я подумав…
   — Гарна їдея… — замурликавши, вона підсунулась до нього і тихо промовила: — То чому ми і досі тут?
   Він широко усміхнувся і припав до неї у поцілунку.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно