Тадеуш Доленга-Мостович - Кар’єра Никодима Дизми

— Ну?

— Є спосіб досягнути й цього, точніше кажучи, цей спосіб є у вас.

— У мене?

— У вас, коханий пане Никодиме. Звісно, тут доведеться постаратись. У вас є зв’язки в Міністерстві шляхів?

— Шляхів сполучення? Гм… знайшлися б.

— Ну от, — зрадів Куницький, — ну от! А могли б ви добитися більшої доставки шпал?.. Га? Ото було б діло! На цьому роблять гроші!

— Ви вже робили? — запитав Дизма.

Куницький зніяковів.

— А-а, це ви про той процес? Ручаюся, що все там було підстроєно. Ворогів не сіють… Усе підстроїли! Ну, і суд мусив виправдати мене. Я ж мав на руках незаперечні докази.

Він пильно стежив за Дизмою, а що той мовчав, то Куницький занепокоївся.

— Ви гадаєте, що процес тепер може завадити нам узяти доставки?

— Та вже ж не поможе.

— Але все-таки пощастить щось зробити? Га? Прецінь на випадок чого є документи, вони в мене на руках, і коли будуть якісь заперечення, я можу вдруге довести…

Куницький говорив ще довго, згадуючи деталі і цитуючи уривки з своєї оборонної промови в суді.

Вже сливе опівночі він помітив, що його слухач от-от засне.

— Одначе ви стомилися! Ну, тоді висипайтесь. І вельми прошу вас, коханий пане Никодиме: не переобтяжуйте себе. Звичайно, я буду вам безмежно вдячний, якщо ви своїм пильним оком кинете вряди-годи по хазяйству. Одна голова — добре, а дві завсігди ліпше, але, повторюю: я, хвалити бога, здоровий і не бачу потреби звалювати на вас ще й свою працю. Відпочивайте собі і будьте як дома.

— Дякую, — мовив Дизма і позіхнув.

— І ще одне. Якщо у вас буде охота і час, візьміть під свою опіку моє жіноцтво. Кася, то ще їздить верхи, захоплюється іншим спортом, а дружина, бідолашка, вельми нудиться. У неї нема ніякого товариства. Через те й нудота, і мігрень, і меланхолія. Стрічається тільки з Касею, а це, згодьтеся, навряд чи може добре впливати на нервовий стан. Отож я буду дуже вдячний, якщо ви знайдете для них трохи часу.

Дизма пообіцяв, що розважатиме пані Ніну, а, вкладаючись спати, подумав:

«Такий старий плутяга і такий наївний. Жінка й так до мене липне, а він ще підштовхує її».

Никодим сів на ліжко, опираючись на подушки, вийняв з гамана гроші, прикинув, скільки там, а тоді заходився вираховувати на папірці, який зиск він матиме. Саме мізкував про суму тантьєми, коли в сусідній кімнаті почулися притишені кроки. Хтось ішов навпомацки, бо кілька разів наткнувся на стільці. Минула вже друга година. Зацікавлений Дизма хотів устати і виглянути, аж це кроки стихли — невідомий зупинився біля самісінького порога; ще мить — і ворухнулась ручка, двері тихенько відхилилися.

На порозі стояла Кася.

Дизма протер очі і з подиву роззявив рота.

Дівчина була в чорній шовковій піжамі з червоними вилогами. Зиркала на нього з-під опущених вій. Потім тихо зачинила за собою двері і підступила до ліжка. Вона нітрохи не бентежилась, і Никодим дивився на Касю з дедалі більшим подивом.

— Не заважаю вам? — озвалася невимушено.

— Мені?.. Ну… Чого там.

— Забула цигарки, — мовила недбало.

— А я думав…

— Що ви думали? — спитала навмисне гордовито.

Дизма зніяковів.

— Думав, що… що у вас якась справа.

Кася запалила і кивнула головою.

— Так, є справа.

Вона підсунула собі стілець і сіла, поклавши ногу на ногу. Між червоним атласним пантофлем і холошею показалася худорлява кісточка з смаглявою шкірою. Никодим ще ніколи не бачив жінки в штанях, і йому здавалося, що це непристойно. Мовчанку знову порушив низький, глибокий альт Касі.

— Я хочу серйозно поговорити з вами. Які у вас наміри щодо Ніни?

— У мене?..

— Будь ласка, не викручуйтесь. Я вважаю, що ви повинні глянути на речі по-мужському і цілком відверто. Не відкинете ж ви, що добиваєтесь її прихильності. З якою метою?

Дизма стенув плечима.

— Прецінь ви не думаєте, що Ніна задля вас покине свого чоловіка. Тепер вона закохалася в вас, але це ще не все.

— Звідки ви знаєте, що пані Ніна закохалася? — зацікавився Дизма.

— Це байдуже. Я прийшла, щоб узнати, джентльмен ви чи людина, здатна підло вжити собі на вигоду слабості чесної жінки і порядної дружини. Ви були б негідником, якби, використовуючи нагоду, добилися, щоб Ніна стала вашою коханкою.

Дівчина говорила схвильовано, голос її тремтів і хрипів. Очі іскрилися похмурим блиском.

— Чого ви чіпляєтесь до мене? — вже трохи розсердився Дизма. — Я ж не соваю свого носа у ваші справи!

— Так? Отже, це перший крок до того свинства, яке ви надумали зробити? Ох, з яким задоволенням я б учистила вас нагаєм по цій квадратній пиці!

— Що?! — гарикнув Никодим. — Кого? Мене?

— Вас! Вас! — стискаючи кулаки, засичала з ненавистю Кася.

Дизма лютував. Що воно собі мислить, оце шмаркате дівчисько! Прилазить серед ночі і…

Раптом Кася зірвалася з стільця і схопила його за руку.

— Ви не зачепите її! Чуєте? Не посмієте її торкнути! — губи у дівчини тремтіли.

Никодим, шарпнувшись, вирвав свою руку.

— Що ви мені тут варнякаєте? Зроблю так, як захочу! Розумієте?

Кася прикусила губу і відійшла до вікна.