Кірстен Бойє - Скоґландія

— Що означає «жодних слідів»? — запитав віце-король і одним духом вихилив чарку коньяку. Начальникові поліції випити він не запропонував.

— Це означає, що жодних його слідів немає, — відповів начальник поліції й злегка уклонився, мабуть, аж надто легко — могло скластися враження, що він не дуже глибоко шанує главу держави.

— Хіба його одяг не досить впадає в очі? — спитав віце-король. — А хіба ми вчора не одержали інформацію про те, що він їхав сюди попутною машиною з півночі й тепер має бути десь зовсім неподалік від міста? Невже так важко вистежити дванадцятирічного хлопця? Що взагалі робить ваша поліція?

Начальник поліції поглянув віце-королю просто в очі й відповів:

— Сьогодні, наприклад, ми задіяли майже всіх своїх людей, щоб забезпечити святкування дня народження принцеси. А вчора ми до цього готувались. Довелося стягти поліцейських з усієї країни. Добре, хоч пощастило вивільнити тих, котрі досі таємно розшукували зниклу принцесу, адже вона, хвалити Бога, об’явилася сама. Те, що ми не оголосили розшук у всій країні, як того хотіли ви, ваша королівська високосте, і не заявили про її зникнення, чим посіяли б у народі тривогу, тепер виявилося рішенням вельми розумним. У всякому разі, нам просто вже не довелося кидати на того хлопця надто великі сили. Тим більше, що насправді йдеться все ж таки не про викрадача, а про… — Він кинув на Норліна короткий погляд. — А про звичайнісінького хлопця, який утік з лікарні. Тому ваша цікавість, високосте, нас трохи навіть… вражає.

— І все ж таки! — вигукнув віце-король і налив собі ще одну чарку. — Якби ж можна було бодай здогадатися, куди він хоче… Наша скоґландська поліція…

— Ми знайшли його куртку, — сказав начальник поліції. — Втішна новина для вас, ваша високосте: на куртці лишилося достатньо волосся, щоб провести генетичну експертизу. Скоро матимемо результат.

— Волосся! — буркнув віце-король.

— Як повідомив водій, воно біляве й довге, — додав начальник поліції і ще раз спробував перехопити погляд віце-короля, але той саме заплющив очі. — Звичайно, волосся може бути і з перуки. Побачимо. Крім того, тепер, коли в нашому розпорядженні знову більше людей, ми прочешемо квартали, де виявлено знахідку. Насамперед отой квартал, ваша королівська величносте.

Але віце-король його вже навіть не слухав.

До Естерлінда вони дісталися ще засвітла, і Ярвен замилувалася мальовничими околицями маєтку, пагорбами з усе ще зеленими луками, лісами, сонячними відблисками на поверхні озер. Вони з матір’ю ще ніколи не бували у справжній відпустці: грошей вистачало тільки від зарплати до зарплати, незалежно від того, де мама працювала (а іноді вона лишалася, звісно, й без роботи). Аж коли їй спала на думку ідея з отими курсами доброї поведінки, справи в них пішли досить непогано.

Про світ Ярвен знала, якщо не брати до уваги їхнього міста, не багато (адже мама так усього боялася, що навіть не пускали її на екскурсії з класом), і таких красот досі, певна річ, ніколи в житті не бачила.

— Це справді чудесна країна! — промовила Ярвен, і пані Тяркс задоволено кивнула головою. — Що ж, тоді я пішла збирати речі, еге? Чи, може, мені спершу треба ще з режисером?..

Ярвен навіть сама здивувалася тому, яка впевнена вона була, що гратиме у фільмі. Чи, може, сьогодні роль принцеси хто-небудь зіграв би краще, ніж вона?

«А вони таки мали рацію: декламувати напам’ять мені й не треба було, — промайнуло в неї. — Є речі багато важливіші».

Вона вийшла з машини й потяглася.

— Ярвен, люба! — промовив Больштрем. Він приїхав сюди перед ними й тепер простував через двір їй назустріч. — Хочу тебе привітати! Ми, звісно, бачили, що це роль саме для тебе, але що так чудово вийде з першого разу… Щиро тебе вітаю!

— Дякую, — сказала Ярвен і зашарілася. Коли з кимось розмовляєш, треба дивитися йому в очі. Але робити це саме тепер їй було надто неприємно. Вона опустила погляд у землю.

— І тому, люба Ярвен… — привітно сказав Больштрем і, обійнявши її за плечі, повів до лавки. — Саме тому я нарешті зважуся тепер звернутися до тебе з однією пропозицією. Чи, власне, віце-король зважується звернутися до тебе з пропозицією. Поки ми їхали сюди з міста, я всю дорогу розмовляв з ним по телефону, і ми зійшлися на одній думці. Тепер лишається тільки почути, чи поділяєш цю думку й ти.

Його рука невимушено лежала в Ярвен на плечі. Вона повернула голову до нього й спитала:

— Яку думку?

— Та сідай! — усміхнувся Больштрем. — Розумієш, ми, власне, привезли тебе сюди лише задля цього незвичайного кастингу. Тим-то не дуже багато й розповідали тобі про Скоґландію та принцесу. Але тепер може статися так, що з цього вийде щось серйозніше — певна річ, якщо буде твоя згода. І тому ти маєш довідатися про принцесу ще дещо.