Сергій Вікторович Мирний - Чорнобильська комедія

ПАРСОНС (жартує): Ні, тільки я! Я ж зброяр — був до бомби найближче, в «останню путь» споряджав…

ДРУГИЙ ПІЛОТ (волає, вказуючи): О Боже! Ти тільки глянь на це суче видовище!

Одначе, все ще під безпосереднім враженням, другий пілот залишив дещо інший запис у своєму бортовому журналі: «О Боже, що ж ми накоїли?»

Коли 4-тонний «Малюк» вибухнув над Хіросімою, сонце для її мешканців поблякло. В самому прямому розумінні: за розрахунками, вибух був в 10 разів яскравіший за сяйво сонця…

Жар випромінювання вмить запалює місто.

Усі, хто знаходився під вибухом на землі в колі діаметром два кілометри, миттєво, нічого не відчувши і не зрозумівши, — ще до того, як зайнялись будівлі поряд з ними, — перетворились у вражаюче-«маленькі шматки вугілля тваринного походження» (так беземоційно-сухо це було названо в одному зі звітів). Тисячі і тисячі таких маленьких чорних куп покривали вулиці й провулки міста.

Нечуваний ніколи — ГРІМ З ЯСНОГО НЕБА! — Вибухова хвиля плющить, зрівнює з землею споруди в колі діаметром в кілометри, — все далі й далі трощить, руйнує і валить будови! — Наче кільце якогось містичного туману, її коло розходиться навкруг, слабнучи поступово… Навіть за 35 кілометрів від епіцентру вибух віддається оглушливим громом.

Пожежі міста зливаються в одне гігантське небаченого розміру багаття, його гостряк під місцем вибуху ширяє вгору — на кілометри! — потоки розжареного повітря, дим, пил, палаючі предмети, попіл піднімаються все вище й вище — і, охолоджуючись поступово нагорі, клубочаться, формують шапку гриба, — а його нога, яка об'єднує всі пожежі міста, все ширшає й ширшає біля землі…

О 8 годині 17 хвилин ранку оператор японської радіомовної компанії помітив, що станція міста Хіросіми зникла з ефіру. Зв'язатись з нею йому не вдалося.

За двадцять хвилин по тому телеграфний центр токійської залізниці відзначив, що лінія телеграфу перестала працювати десь за двадцять кілометрів від міста Хіросіма. З найближчих залізничних станцій надійшли повідомлення телеграфістів, що місто Хіросіму уразив масований рейд авіації противника.

Інформація була передана до Генерального штабу. Його офіцери не змогли зв'язатись з пунктом управління в Хіросімі.

Молодший штабний офіцер одержав наказ злітати до Хіросіми оцінити руйнування. Через три години він побачив картину, у якій вже ніхто б не впізнав перший аерофотознімок з тих, що їх полковник Тіббетс демонстрував своїм пілотам за кілька днів до того.

Рапорт японського офіцера був короткий: «Хіросіми більше немає». Під його літаком замість міста була чорна випалена пустеля, вкрита уламками та вогнищами пожеж. 90 % міста Хіросіма було знищено. Внаслідок скидання однієї-єдиної АТОМНОЇ БОМБИ було вбито, поранено та зникло безвісти сто тридцять тисяч (130 000) жителів міста Хіросіма та військовополонених корейців з розміщеного тут табору.

За першу добу до міста не надійшло жодної допомоги. Жертви бомбардування — поранені, обгорілі, опромінені (про вплив опромінення на людину ніхто з японців тоді жодного уявлення не мав) — одержали допомогу тільки на другу добу, — ті з них, що не померли в першу…

Через три дні, 9 серпня 1945 року, на японське місто Кокура мала бути скинута друга американська атомна бомба, «Гладун». Але Кокура не потрапила до історії земної цивілізації, їй неймовірно поталанило. Завадила погода: хмари вкрили місто, і жодної можливості прицільно бомбувати з великої висоти не було.

Тому «Гладун» — куляста бомба, схожа на велетенську краплину з оперенням-стабілізатором, — полетіла на запасну ціль.

Місто Нагасакі.

Результати:

— більше третини міста Нагасакі зруйновано вщент;

— вбито, поранено, зникли без сліду 75 тисяч його жителів[19];

— Японія капітулювала, коли літак, що скинув «Гладуна», був ще в повітрі, повертаючись на базу.

Друга планетарна війна, шо тягнулась майже 6 років і забрала близько 60 мільйонів життів вояків та мирного населення, закінчилась. Радісна новина одразу ж розійшлась по всій планеті Земля…

Два мільярди американських доларів — сума на ті часи абсолютно неймовірна, фантастична! — були витрачені з небаченим до того ефектом…

Ось так вперше було використано казкові можливості ядерної енергії.

Потужність вибуху «Гладуна» і «Малюка» була приблизно однаковою: біля 20 кілотонн. Тобто рівною вибуху 20 тисяч тонн звичайної вибухівки — тротилу, толу. Це — бомбове навантаження двох тисяч (2 000!) «літаючих фортець» Б-29! І одночасно — потуга однієї-єдиної атомної бомби вагою всього 4 тони!

З часом атомні бомби стали ще досконаліші. Кожна з новітніх атомних бомб — це, за різними оцінками, — мільйон (1 000 000), мільярд (1 000 000 000) чи навіть трильйон (1 000 000 000 000!!!) бомб із звичайної вибухівки…