Мінеке Схіппер - Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення

ортодокси конфліктують із ліберальними і нерелігійними євреями і в Ізраїлі, і поза ним. Саме в Ізраїлі функціонує навіть сегрегація за статтю на тротуарах в ультраортодоксальних районах, а також у місцевих автобусах, де жінки вимушені займати винятково задні місця. Жінка-вірянка в автобусі зауважила, що не бачить у цьому жодного приниження. Таке правило вона вважала відповіддю на світський екстремізм: «Подивіться, як їхні жінки виламуються на пляжі, в який непристойний спосіб»197. До краю фанатична та нетолерантна манера зодягнених у чорне ультраортодоксальних євреїв, відомих як харедім (haredim). Вони втручаються у життя вільнодумної світської частини населення, яка боїться цього прискіпування до стилю одягу та життя.

Ось один приклад з-поза Ізраїлю – скарга, яку єврейська ортодоксальна громада в Лондоні висунула супроти реклами від Кельвіна Кляйна. Модель у спідній білизні, поряд текст «Запрошуємо до голого гламуру» на автобусі, що курсує до «їхнього» району Стамфорд Хілл. Один єврей-ортодокс скаржився, що плакат образливий для єврейської спільноти Північного Лондона, чия релігія забороняє дивитися на жінку в спідній білизні. Чоловік також бідкався, що відповідну рекламу на бічній стороні автобуса можуть побачити й діти.

Advertising Standards Authority (ASA, Управління зі стандартів рек­лами) не вбачало в цій рекламі чогось безвідповідального, позаяк ішлося про «природну» модель без прямих сексуальних навіювань. Діти ж постійно бачать такого штибу рекламу в медіа. Організація вважала, що «в зображеннях нема нічого надміру сексуального і що вони цілком пасують для зовнішньої реклами». Відтак підсумували: «у рекламному оголошенні немає нічого такого, що може образити почуття людей із певними релігійними поглядами»198.

Ліберальні віряни та світські євреї вважали цю традицію цінною, проте інтерпретували свою історію, культуру, ритуали та звичаї досить помірковано. Отож залишилася місцина для оновлення, і манери одягання зокрема. Сучасні жінки не лише стали сміливішими, а й частіше з’являються в публічному просторі. Одна ультраортодоксальна організація в Ізраїлі розвинула й проштовхнула на ринок No sex but specs окуляри: ті, що призначені бачити не краще, а менше. На окулярах розташовані дві напівпрозорі наклейки, що оберігають релігійного чоловіка від будь-якого ризику на вулиці. Ці наклейки розмивають зображення в радіусі до приблизно трьох метрів. Отож шанс на те, що якась жінка раптом спокусить чоловіка, – мінімальний. У кожному разі це лише питання самопорятунку. Фірма, що продає такі окуляри, пропонує так само інші засоби, щоб запобігти збудженню чоловіка. Наприклад, екран, який єврейські мужчини можуть помістити біля голови під час польоту, аби не перестрітися поглядом із жінкою, що сидить збоку.

На жаль, окуляри й екрани цнотливості не здатні захистити від небезпеки жіночого голосу, який також вважався певним видом «наготи» (erwah). Дійсно, з точки зору набожних євреїв-чоловіків, жіночий голос, зокрема жіночий спів, викликає в уяві «хтиві думки». Збуджує навіть голос матері, яка співає колискову199. Той, хто вважає, що бачить довкола лише erwah, неминуче переживає збудження.

Боротьба поміж ортодоксами, що міцно тримаються буквальних настанов далекого минулого, і лібералами, які прагнуть оновлення, досі триває – до речі, у двох інших монотеїстичних релігіях також.

Голі супроти одягнених у християнстві

Як і юдаїзм, християнство, а згодом мусульманство, вийшло із семітських традицій. Ідеї Ісуса Христа, єврея за походженням, по його смерті переросли в потужну духовну течію – християнство. Християнська церква порвала з юдейськими синагогами наприкінці першого століття, і нова віра, що зародилася в маленькій єврейській секті в Палестині, поширилася на Північну Африку, Азію, Рим і Галію. Далі розвинулася в радикальний рух занепадаючої культури Римської імперії.

Перших християн дуже надихнули нестереотипні погляди Христа на соціальний порядок і стосунки між статями. Згідно з ідеями християнства, кожна людина має душу і власне сумління. Відтак кожен наділений правом на особисту свободу і рівність. У цих поглядах закладений корінь, з якого далі розвинулося західне ліберальне суспільство з демократичними фундаментальними правами для кожного. Жінки мали функції в церкві, де вони проповідували стільки ж, скільки і вільні чоловіки, – винятковий розвиток в контексті суміжних культур і релігій, які, як відомо, були недружніми стосовно жінок.

Коли церква перетворилася на міцний інститут, перевагу здобули ортодоксальні та патріархальні цінності200. Християнство потрапило під вплив філософів класичної Античності. Під впливом грецьких уявлень про відносини між статями клерикальна влада робила все можливе, щоб максимально применшити роль жінок. Контроль над манерою одягання та зовнішнім виглядом слугував одним із засобів досягнення мети. Загострення опозиції між добром і злом, як і поміж душею та тілом, призвело до того, що тіло дедалі частіше вважали згубою для душі. У результаті зросла увага і наголос на доброчесності та добрих манерах. Аби зрозуміти правила одягання часів раннього християнства, необхідно пізнати візії сексуальності в першому столітті нашої ери, трансформовані в правила одягання. І християнські, і нехристиянські письменники пізньої Античності намагалися допомогти публіці усвідомити сигнали, виражені одягом у громадському просторі.

Вплив юдейських і грецьких традицій

Ідеї щодо голизни в західному світі повернулися до двох традицій: юдейської та грецької. Юдейська традиція представляла божественність як таємничість і тлумачила наготу як втрату статусу: хто оголюється, той опускається до рівня раба, повії чи безумця. Греки, навпаки, ідеалізували атлетичну голизну чоловічого тіла, возносили його ледь не до божественних образів і залишили людству традицію ідеалізувати цю оголеність – та це лише половина історії. У грецькій філософії існували й суперечливі думки201.

Для того щоб зрозуміти приписи щодо одягання за часів раннього християнства, не обійтися без розуміння сексуальності. У перші два століття нашої ери секс критикували з особливою строгістю, а одежа відображала скромність чи чуттєвість людини. Вибагливість класичної Античності мусила б завдячувати впливовій філософській школі стоїцизму (300 р. до н. е. – 250 р.), яка здобула неабияку популярність у Римській імперії. Лікарі радили втримування і незайманість замість сексуального задоволення, а ще ратували за стриманість у напоях і їжі.

У другому столітті Гален, відомий грецький лікар при дворі імператора Марка Аврелія, вважав, що християни, попри недосконалу філософію, гідні поваги, оскільки втілюють у життя автентичні чесноти, які він сам високо цінував.

Їхнє презирство до смерті та її наслідків увиразнюється для нас щодня, те саме стосується і сексуальної стриманості християн. Адже йдеться не лише про чоловіків, а й про жінок, які ціле життя обмежують себе у плотських утіхах. До них належать особистості, що досягли певного рівня самодисципліни