Микола Хвильовий - Синi етюди

розвела руками:

- А-я-я… Такий розумний, а теж попались на гачок… Ну й Яблучкiна!

I ще про Яблучкiну, жiнку (чи як там?) Райського. А потiм грала очима:

- О темпора, о морес! Де нравственiсть? От вiзьмiть Тему Касальську. Знаєте? Вона каже: менi що? сьогоднi один, а завтра другий: не все одно, з якої чашки однакове вино пити?

I брала його руку й трошки томилась:

- Я не можу! Я так не можу!

…А Карло Iванович не засне, поки в Хаї не темно. Довго не темно - прислухається, хвилюється, а коли говiрку чути, Карло Iванович сальтоморталить по-цирковому: залежить ноги в залiзнi перекладини балкона, а тулуб i голову кине вниз. Дивитись вниз не можна: в головi кружляє, упасти - розбитись на смерть. Зате так видно, що робить Хая (її балкон нижче): чи не прийшов хто, а як прийшов - що таке?

…Чи тут, чи там, чи десь цвiркун точить крильця, а потiм симфонiя в саду "Гастроль".

…А хтось поїде кудись: пiд'їде до семафора, а далi ще семафор, ще семафор…

II

Далеко на пiвднi замислилось море. Далеко далека Ялта - порт. Морськi купання, i море пахне, i виноград пахне, а грона з винограду на взгiр'ях. Виноград в листях, i тiльки зрiдка соковито на сонцi блищить.

Так блищить: морська хвиля мчалась, й вдарило її з нальоту промiння.

…Тут Лiвадiя, Орiянда, Алупка, тут у старовину генуйська оселя з далекої Iталiї… Пахне тютюном, дурманить тютюном…

Тут нащадки лихої татарви, тепер: "шурум-бурум" - спокiйнi, задумливi татари… I гори: Яйла, Чатирдаг, Карабах…

Вiдпустки дають у травнi, в червнi i коли вже стиглий виноград.

Хая чекала на свiжий виноград i була ввiчлива до Карла Iвановича, рiдко тривожила його з "генералом".

А виноград "скоро поспiє"…

…Ранок, ще рано: пiв на одинадцяту. Вiкна на захiд, сонце на сходi. Сонце зiйшло, але не видно: на тiм боцi.

…Нарештi прокидаються, прокинулись. Нарештi - стук: це шофер.

До Зої увiйшов шофер. Каже:

- Дозвольте посидiти. Ще не пiдвiвся… совбарин.

Це про Райського - за ним приїхав.

…Минуло ще пiвгодини. Не прокинувся. Шофер хвилюється:

- Мабуть, пiду… постукаю.

Iде й каже незадоволено.

- Атвєтствєнной… гiпо-по-по-там.

…Єсть воли волов'яча шия - Райський. Шофер не заїкається; гiпопотам не скаже, скаже зайве "по"; гiпо-по-по-там.

Нарештi прокинувся, умився. Поїхали.

Тодi до Хаї постукав Карло Iванович:

- Дєтошька, тi не пайдьош на шлюжбу?

I чути незадоволений голос:

- А ти сам не догадаєшся? Не знаєш, що в мене женська хвороба?

I тихо (про себе):

- Остолоп!

Навшпиньках од дверей Карло Iванович. Але Хая кричить:

- А молока, мабуть, не принiс?

Дiйсно, молока не принiс Карло Iванович. I кидається вiд дверей Карло Iванович.

…З усiх нiг! З усiх нiг!..

Але напроти Пєтушков: теж на службу.

- А-а-а…

В грудях повно почуття: не сказати, не говорити, не вимовити! (На дощi лелека вбирає в шию голову i нижче. Так Пєтушков).

Конфетно, карамельне посмiхається i руку плавко й обережно:

- А-а-а…

Карло Iванович ухилився:

- Ах! Залиште!

Бiжить, побiг по молоко. Пєтушков конфектно, карамельне посмiхається i чимчикує на службу.

В дорозi:

- А-а-а…

I сюди, i туди безцвiтний капелюшок. Згинається, туманно розпливається. I от -

- служба.

А потiм (нарештi) -

- столовка.

Хитає беззубим ротом (вiн не старий), каже:

- Ми з Григорiй Федоровичем…

"Ми пахали"… Це з наркомом. I так думають: тут - вiдповiдальний там, там - вiдповiдальний тут.

Тому:

- служба, i служба "а-прима".

…Коли Пєтушков побiг, прокинулась Яблучкiна.

Стiна. За стiною Хая. Хая демонстративно вистукує закаблучками - ходить. I Яблучкiна теж. Це так: два двори, паркан, бiля паркану колючки. В колючках - i там собака, i тут собака:

- Грр! Гав! Гав!

- Грр! Гав! Гав!

Але паркан.

На Миколаївськiй церквi годинник ударив дванадцять. На бруку кричать грузовози.

В квартиру увiйшла уборщиця. Уборщиця становиться так: мiж двох дверей - Хаїної й Яблучкiної.

- Баришня!

Тодi вискакують разом.

Яблучкiна:

- Можете убирати… Котiк уже сiв на автомобiль; (Автомобiль пiдкреслюється).

Мiж iншим: за Карлом Iвановичем автомобiль не приїжджає.

Хая:

- Да, да!.. Будь ласка, скорiш, а то до нас, мабуть, приїде народний комiсар.

(Народний комiсар пiдкреслюється).

Яблучкiна зневажливо подивилась на Хаю. Її очi кажуть: - Народний комiсар?.. Гм.. Не вiриться.

А потiм дверi: хлоп! хлоп!

За дверима уборщиця: чи сюди, чи туди? Вона непрактична дiвчина. Але вона розумiє. Вона згадала село, вигiн, дiвчат i крем'яшки. Згадала - пiшла на кухню. Заплющила очi, розставила руки й покрутила в повiтрi пальцями: коли зiйдуться, тодi спершу до Хаї прибирати, коли нi - спершу до Яблучкiної прибирати. Не зiйшлись, треба в Яблучкiної, але вона з тривогою думає, що й народний комiсар - це не абищо. Убирала в Яблучкiної, а Хая демонстративно закаблучками вистукувала.

Потiм уборщиця прийшла до Хаї, а Хая на кроватi розкинулась.

- Ах, Боже мiй! Чого ви так довго? Я ж просила вас скорiше, бо до нас, мабуть, приїде народний комiсар.

А потiм закричала глухо:

- Ох! Ох!

Уборщиця:

- Що з вами, баришня?

Тодi Хая сказала з тугою:

- Ах, яка ви дура… простiть мене, Прiсю. Невже ви не розумiє - те, що в мене хвороба матки?

…Маленька справка: Карло Iванович приходив до Зої й казав:

- Ах Зою! Вi такой корошiй товаришь. Нiфшелi Хая мiня не люпiт? А я не маху, мi, сєвєрнi людi надолько люпiм…

Зоя:

- Я, Карло Iванович, не знаю…

I до матерi:

- Мамо, вгомонiть Соню, чого вона розкричалась? Поколишiть…

III

Зоя, сiм'я Зоїна. Зоя дивиться перелякано. У неї чоловiка нема (був), у неї солдатський пайок i мiльйон (п'ять коп. зол. валютою) жаловання на мiсяць.

Зоя дивиться перелякано: єсть вулиця, єсть вiтрина напроти. Колись у вiтринi було порожньо, а потiм появились дамськi капелюшки, i Зоя трiшки забула Маркса.

Хая сказала:

- Бачиш, i живеш, дурочка. А то б жила в конурцi. Що значить протеже? Це менi дякуй.

Зоя дякувати не знає, а мати каже, що хлiба нема на сьогоднi i (о жах!) не варили кулiшу в ескадронi: Зоя працює в ескадронi.

I сказала Хая:

- Ну, слава Богу, скоро вже поїду в Ялту. А потiм додала з докукою:

- Тiльки нудно з ним. Ах, як нудно. Я вже i так, i сяк, але не можна покинути… Ну, як я буду жити без совнаркомки?

Це про Карла Iвановича…

А на покрiвлi латають покрiвлю. З'їли лiта покрiвлю, бо йдуть лiта, не вертаютьси.

А на краєвидi акварелi силуети церков, силуети будiвель, димарiв…

Iще маленька справка:

Хая