Урсула К. Ле Гуїн - Сказання Земномор'я

«Союзом Руки». Мріючи відшукати довгоочікуваного противника, Ерлі одного разу навіть вистежив групу таких заколотників. Виявилося, що вона складається в основному з бабусь, а також робочого люду — двірників, канавокопачів, бляхарів і подібного наброду. Там було навіть кілька зовсім маленьких хлопчиків. Принижений і розлючений, Ерлі наказав стратити всіх без розбору, включаючи також донощика. Це була публічна страта, вчинена ім'ям Лозена за злочинну змову проти короля. Можливо, це було навіть корисно для зміцнення його влади — надто вже давно в країні не було подібних потрясінь. І все ж на публічну страту Ерлі погодився неохоче. Він не любив подібних вистав; не любив страчувати тих, кому вдалося змусити його боятися. Він вважав за краще розправлятися з такими людьми по-своєму і в більш відповідний час. Щоб служити живильним середовищем покори, страх повинен бути раптовим. Ерлі необхідно було бачити, як люди бояться його, потрібно було відчувати їх жах, нюхати його, пробувати на смак. Але оскільки він правив під ім'ям Лозена, який тримав в покорі свою армію і флот, то йому доводилося триматися на задньому плані, а свої справи влаштовувати за допомогою рабів, учнів і шпигунів.

Незабаром після цього він послав за Винюхувачем, щоб дати тому якесь доручення, і, коли з діловими питаннями було покінчено, старий запитав Ерлі:

— Чи чув ти коли-небудь про острів Рок, мій пане?

— Звичайно. Він на південному заході від Камері і вже років сорок чи п'ятдесят знаходиться під протекторатом Уотхорта.

Хоча Ерлі рідко залишав столицю, він дуже пишався власними знаннями про острови Архіпелагу, які отримував від своїх мореплавців, а також вивчаючи чудово складені стародавні карти, що зберігалися в Королівській бібліотеці. Карти він найчастіше вивчав ночами, в тиші і спокої, довго обдумуючи будь-яку можливість розширити межі своїх володінь.

Винюхувач кивнув, немов місцезнаходження Рока було єдиним питанням, що його цікавило, і промовчав.

— То що ти хотів повідомити мені про Рок? — не витримав Ерлі.

— Річ у тім, мій пане, що хлопець, який катував одну з тих бабусь, яких ти велів потім спалити — пам'ятаєш? — дещо розповів мені. Ця стара все твердила про свого могутнього сина, який живе на Рокові, і закликала його прийти і врятувати її, розумієш? І, схоже, у нього було цілком достатньо сил, щоб дійсно зробити це…

— Ну і далі що?

— Мені це здалося дивним. Стара родом з центральних земель острова, з якогось жалюгідною села; вона навіть моря ніколи не бачила, але знала назву острова, який знаходиться дуже далеко звідси, та й слава про нього йде погана…

— Ну, напевно, син її був рибалкою і багато розповідав їй про море і про свої пригоди, — роздратовано сказав Ерлі, втомлено махнувши рукою, і Винюхувач, потягнувши носом повітря, кивнув і пішов геть.

Однак Ерлі ніколи не випускав з уваги жодну з пересічних подій, про які згадував Винюхувач, бо надто багато з них в результаті виявлялися зовсім не такими вже пересічними. За це неймовірне чуття Ерлі не терпів старого. Крім того, його шалено дратувала незворушність Винюхувача. Ерлі ніколи його не хвалив і намагався користуватися його послугами якомога рідше, проте Винюхувач був занадто корисний, щоб його послугами не користатися зовсім.

Чарівник запам'ятав цю розмову, і коли знову почув назву Рок, причому знову в зв'язку з діяльністю інсургентів, то зрозумів, що Винюхувач в черговий раз узяв вірний слід.

Справа була в тому, що одним з патрулів Лозена були затримані троє підлітків — два хлопчики років п'ятнадцяти і дванадцятирічна дівчинка. Їх спіймали на південь від Омера, коли вони досить успішно управляли краденим рибальським човном за допомогою магічного вітру. Патрульне судно зупинило їх тільки завдяки тому, що на борту був досвідчений заклинатель вітрів, який підняв велику хвилю, яка затопила суденце з дітьми. Їх, звичайно, тут же виловили з води і відвезли назад в Омер, і там один з хлопчаків зламався і став нести якусь нісенітницю щодо могутнього «Союзу Руки». Почувши знайому назву, патрульні сказали хлопчикові, що за причетність до цього союзу всі троє будуть негайно піддані тортурам, а потім спалені. Украй переляканий підліток у відповідь закричав, що якщо його помилують, то він розповість їм все і про «Союз Руки», і про Великих магів острова Рок.

— Негайно привести всіх сюди! — велів Ерлі посильним.

— Дівчина втекла, пане мій, — знехотя відповів той, зніяковіло похнюпившись.

— Як це втекла?

— У птицю перетворилася, пане мій! У скопу, кажуть. Ніхто і не очікував такого — вона ж зовсім ще дівчисько. Вони навіть і не помітили, як вона змахнула крилами і полетіла.

— Тоді веди сюди хлопчаків, — велів Ерлі мертво-спокійним голосом, виявляючи прямо-таки разюче терпіння.

Але до нього привели тільки одного хлопчика. Другий хотів вистрибнути з борту судна під час перевезення з Омера в Хавнор і був убитий арбалетною стрілою. Той хлопець, якого нарешті доставили до Ерлі, був настільки переляканий, що чарівник навіть відчув деяку огиду. Сильніше налякати істоту, яка і без того зовсім очманіла від страху, було просто неможливо. Він наклав на хлопчика сполучне закляття, змусивши його стояти прямо і нерухомо, як статуя, і в такому вигляді залишив його приблизно на добу, час від часу розмовляючи з ним і запевняючи його, що якщо він буде вести себе достатньо розумно, то цілком може стати учнем чарівника тут, в королівському палаці, бо він, Ерлі, готовий вчити його. Ну а коли-небудь потім він, можливо, і на острові Рок побуває разом з Ерлі, тому що і сам Ерлі давно подумує про те, щоб з'їздити туди і зустрітися з тамтешніми магами і чарівниками.

Коли він звільнив хлопчика від закляття, той ще деякий час намагався прикидатися статуєю, не здатною говорити. Так що Ерлі довелося просто проникнути в його думки в той спосіб, якому він давним-давно навчився від Геллука, а Геллук був справжнім майстром цієї справи. Після того як Ерлі з'ясував все, що міг, хлопчисько став йому зовсім не потрібен, так що довелося з ним покінчити. І це знову було дуже нерозумно і принизливо, тим більше що його, Ерлі, знову перехитрили якісь жалюгідні, неосвічені підлітки! Втім, він дізнався, що горезвісний «Союз Руки» корениться саме на острові Рок, а також — що там знаходиться і якась Школа, де вчать магічним мистецтвам. І ще він дізнався одне ім'я, ім'я чоловіка…

Ідея заснування подібної школи змусила його розсміятися. Школа для диких кабанів, думав він, університет для драконів! Але те,