Софія Чар - Кляте фентезі, Софія Чар

Втім остаточно розмалювати образ знайди темними фарбами підозри він не встиг. Рудий поворухнувся та різким жестом загріб назад волосся.

– Кулон я давав не їй, друга дівчина, вона з вами? Ви той характерний дарунок долі не пропустили б, та ще халепа, та й тезка вам.

Губи принца трохи насмішкувато вигнулися і Северин несподівано яскраво зрозумів: Ларис. З ним зараз розмовляє саме той принц, котрого так жарко згадувала знайда.

– З нею все краще. Купання в крижаній воді трохи підкосило, та вчасно полікували. Та вам краще їх забрати, тут небезпечно для юної чарівниці та людини.

Посміхатися Ларис припинив та спохмурнів. На мить задумався, відкрив рот та скривився. Очевидно хотів щось спитати, та не захотів довіряти дзеркалу.

– Я зрозумів вас, Северин. Ви ж збираєтеся до нас, так? – дочекавшись короткого кивка, Ларис продовжив. – Захопіть з собою двох пасажирок. Ми вас зустрінемо. Про решту поговоримо вже при особистій зустрічі.

Знову кивнувши, Северин на мить заплющив очі, розриваючи чари. Всупереч тому, що мало хто володів ментальною магією та мав потрібні артефакти для встановлення такого зв’язку, все ж була одна проблема. Років зо триста тому один бунт був провалений тому, що один талановитий менталіст підслухав розмову змовників. А якщо це зміг зробити один, то де гарантія, що не зможе зробити другий?

Особливо у цей час. Спокійний час розквіту, коли небезпека стала казкою для більшості. Дурна вигадка в котру Северин ні краплини не вірив. Він відчував, він бачив, що щось діється, щось готується і тонкий серпанок спокою все більше нагадує старезну, прогризену міллю тканину, котра ось-ось посиплеться пилом.