Дроянда - Серце Вовка: Спадщина Кланів 2 частина , Дроянда

Подорож до старійшини була довгою і виснажливою. Дорога вела через густі ліси, де шуміли стародавні дерева, а вітер ніби нашіптував їм забуті легенди. Луція йшла поруч із братами, намагаючись не відставати від батька, який крокував попереду, немов відчував щось невидиме для інших.

— Феш, ти виглядаєш стурбованим, — тихо мовила Василиса, його дружина, яка йшла поряд.

— Я просто знаю, що цей день змінить усе, — відповів він, не сповільнюючи кроку.

Луція перехопила погляди братів. Вони теж це відчували. Наближається щось важливе.

Нарешті, перед ними з’явилася стара дерев'яна хатина, поросла мохом і прихована між деревами. Феш підійшов до дверей і тричі постукав.

— Входьте, — пролунав глибокий голос ізсередини.

Вони переступили поріг і побачили старого чоловіка з довгою сріблястою бородою. Його очі світилися, наче він бачив крізь час і простір.

— Ви прийшли, — промовив він, уважно дивлячись на Луцію та її братів.

— Старійшино, ми шукаємо відповіді, — сказав Феш.

— Я знаю. Правда завжди знаходить шлях до тих, хто готовий її почути.

Старійшина провів їх до великого кам’яного столу, на якому були розкладені старовинні сувої та карти.

— Ваш рід не такий простий, як ви думаєте, — почав він.

У кімнаті запала тиша. Луція відчула, як її серце прискорено забилося.

— Розкажіть нам усе, — впевнено сказала вона.

Старійшина хитнув головою й почав свою розповідь…