Анна Стоун - Леді Вольфрам , Анна Стоун

— Над нашим родом ще з Вероніки Солонгтон лежить прокляття! Батьки не можуть бачити дитинство своїх дітей! Вони або гинуть, або зникають доти, доки їхні діти не виростуть. Моїй сім'ї вдалося частково уникнути прокляття!  Мене після народження віддали директорці Резенфорду на виховання!  А потім батьки вирішили, що якщо осліплять себе, то зможуть уникнути прокляття. Але не до кінця. Їх вбили Мисливці за магією коли моїй молодшій сестрі було п'ять. Втекти від них вдалося тільки мені! Тож я вирішила спробувати зняти прокляття! — промовила жінка запинаючись.

Рада слухала її мовчки. Їй було байдуже що мати говорить. Тіло було наче чуже. Раптом ноги підігнулися і вона впала на підлогу, знепритомнівши від голоду. 

Перелякавшись, Катана Вольфрам підняла її на руки та поклала на своє ліжко. Дівчина була бліда наче сама смерть. 

Кинувшись до шафи, жінка дістала звідти невелику пляшку та відкоркувала. Вдихнувши гидотну на запах рідину Рада прийшла до тями та закашлялася. 

Катана на короткий час покинула каюту, щоб наказати принести вечерю.

Рада спочатку вперлася, але потім все-таки стала їсти принесену їжу.

Дівчина була розбита та змучена, їй уже не хотілося нічого, навіть жити. Вона повірити не могла, що тепер їй доведеться жити на піратському кораблі. Тим паче Катана Вольфрам сказала своїм підлеглим, що Рада цінна бранка і, щоб за неї дали більше, вона має бути живою та здоровою. Тож тому дівчина оселилася в капітанській каюті.

Рада не відчувала полегшення. Вона втомилася від марних пошуків і не вірила жодному слову матері. Темної безмісячної ночі вона вийшла на палубу корабля. Було тихо та спокійно. 

 Перевіряючи щоб її ніхто не побачив, дівчина підійшла до борту і подивилася вниз там де билися хвилі.

«Ось і закінчилася моя недовга пригода»

Рада продовжувала дивитись на воду. Вона була так близько, що захотілося доторкнутися до неї рукою. Дівчина почувала себе непотрібною, кинутою напризволяще. Навколо був відкритий океан без ознак суші. Їй підійшов би найменший острівець. 

По щоках котилися гіркі сльози.

Вхопившись за один із канатів, Рада стала на дерев’яний борт та не давши собі часу передумати, стрибнула у крижану воду.