Хелена Хайд - Проклятий ректор і я, або Караоке в крижаній академії, Хелена Хайд

— Я кохаю тебе, — хрипко прошепотів ректор… І тієї ж миті я побачила маленький вибух, з яким срібна каблучка на моєму вказівному пальці обернулася хмарою червоного диму!

Нишпорячи ніби маленьке звірятко, дим миттю розбух, огортаючи голову Мирослава Поплавленса, і набуваючи примарних обрисів кривавих ланцюгів, що відливали пурпуром, які здавалося, проходили наскрізь!

Це тривало не більше секунди, а потім дим зник.

— Пробач, більше тобі не дошкулятиму. Відпочивай, — промовив чоловік і, різко вставши з мого ліжка, зненацька зник.

Я ж, затремтівши з новою силою, сіла в ліжку, обхопивши свої плечі.

Минулого семестру перший курс тільки почав вивчати теорію прокльонів. Але вже здобутих знань мені було достатньо щоб зрозуміти: те, на що перетворилася каблучка, показало мені ніким невловиме контролерське закляття, накладене на розум ректора, зважаючи на все, багато, дуже багато десятиліть тому!

Що ж, схоже, мені доведеться трохи випередити загальну програму в теорії прокльонів.