Оля - Монастирська принцеса, Оля

Говорила я відкриваючи таємний хід надавлюючи на один з каменів. В ході було темно та сиро, але тут я почула чиїсь кроки, які приближалися до нас. Хто ж це міг бути. Я викрикнула коли побачила того хто наближався.

-що ти тут робиш?

-по дорозі розповім, Кейт, а тепер давай за мною.

-як скажеш.

-що ти робила в таємному ході?

-йшла в тронну залу. Моя магія не працює. Я зрозуміла, що щось не так, як тут на мене вискочила ти. А ти що тут робиш?

-ми переслідуємо брата.

-він в цьому коридорі?

-так.

-тоді нам треба пришвидшитися.

За розмовою ми змогли наздогнати брата. Його каптур виднівся попереду.

-він мій.

Крикнула я дівчатам та кинула кинджал в плече брата.

-ану стояти, падлюко.

-то все ж таки знайшла мене. Що ж ти будеш тепер робити? Вб'єш мене?

-саме так. Я вб'ю тебе, змію, яка травила нашу сім'ю все життя.

Сказала я та проштрикнула кинджалом його грудину. Надіюся він мертвий. З рота чоловіка полилася кров.

-і що тепер?

-вітаємо нову правительку.

-і кого ж це?

-тебе, Кейт.

-після всього, що я зробила?

-звісно. Ти показала себе розсудливою, хитрою та розумною. Саме такою має бути правительку, але не забувай про сім'ю, Кейт. Я не хочу втратити ще когось.

-обіцяю, я буду берегти їх.

-я вірю тобі.

-звісно це все чудово, але що робити з цим трупом?

-варта прибере його та похоронить, а зараз нам потрібно повертатися. 

-варто, ваш князь мертвий, якщо хочете доказів то можете знайти його тіло в одному з потаємних ходів палацу.

-хто буде правити нами? Князівна Кейт?

-саме так.

-а нам що робити?

Запитали монастирці.

-повертатися додому, свою роботу ми зробили.

-ти не залишаєшся в палаці?

-ні, Кейт, за ці місяці монастир став мені домом, тому я повертаюся.

-щастя тобі, сестричко.