Рія Вайсен - Перехресниця Долі, Рія Вайсен

— Мамо, — схлипнула Інна, в пориві притискаючись до грудей бабці. По щокам обох текли сльози.

— Давайте швидше, довго коридор тримати я не зможу, — скрізь зуби прогуркотів тато. Він творив магію.

За напівпрозорою спиною Арніки крутився синій водяний портал. Це здивувало її. Портали могли створювати лише верховні маги та дуже сильні чаклуни. Звичайним це таїнство було не під силу. Портали вимагали надто багато сил навіть для того, аби користатися вже готовими. Творити власні було чимось, що не могло не викликати захоплення.

— Бізуваюсь, ви наєте, шо робите, діти мої, — прошепотіла бабця, накидаючи дорожню мантію, яка й досі висіла в шафі на горищі. Таке собі чорно-зелене нагадування про колись утрачене щастя.

Стиснувши зуби, батько пропускав через себе хвилі магії. Арніка відчувала їх шкірою: темна водна енергія різкими хвилями ударила в обличчя — темноводний портал, один із найсильніших порталів, який майже неможливо відслідкувати. У грудях потепліло: батько теж був водним елементалістом, і доста сильним, раз міг чарувати такі важкі чари. У них було щось спільне.

Двері злетіли з петель й в кімнату висипали люди з факелами й вилами.

— Нарешті, а я думав ви всю ніч будете тупцяти надворі, — заморено сказав Михаїл, переводячи погляд на юрбу й ледь помітно кивнувши дружині. Портал закрився й немовля з бабцею зникли.

Арніка стояла на колінах й важко хапала ротом повітря. Перед нею все так же виблискувала золотом чаша в Арці Правосуддя. Серце гупало у висках, під нігті забилась земля в перемішку з кров’ю — вона так сильно стисла кулаки, що проколола шкіру.

— Принесіть леді її камінь, вона поспішає, — проскрипів в простір Ард й схилився до неї. — Уставай, дитя, сьогодні Поселення не забере тебе в свої володіння. Ти гарно впоралась.

Арніка кивнула й прийняла простягнуту на поміч кінцівку з переплетеної лози. Ну, бодай з глузду вона точно не зійшла.

Чіпіти — чекати

Бечувати си — допомогти, допомагати

Жасний — жахливий

Бізуватися — сподіватися