Ася Чирокбей - Талісман обраної, Ася Чирокбей

Через деякий час мене знову підняли й понесли, потім опустили на землю. Різке натискання на плечі, мене придавило до землі, а потім я відчула, що мене загортають плащем, а чиїсь руки лягли мені на голову. Самопочуття покращилося, внутрішнє тремтіння припинилося, і незабаром я змогла розплющити очі. Наді мною схилилася мордочка Кріді, який муркотів щось на зразок колискової. Поруч сидів Зерд. Побачивши, що я прийшла до тями, він підбадьорливо посміхнувся і доторкнувся до мого плеча.

- Ти впоралася, - сказав він.

Після того, як захист було знято, галера зуміла наблизитися на достатню для абордажу відстань. Як і передбачав Кріді, у трюмі виявилося ще два члени команди. Наразі всі тіла перевезли на острів на одному з човнів. Ворожий корабель поставили на якір.

Наша галера серйозно постраждала від невідомої зброї і не могла продовжувати шлях, тож до острова рухалися інші кораблі, а галеру вирішено було залишити біла острова в надії, що на зворотному шляху з'явиться можливість її відремонтувати. Шкода було втрачати добре обладнаний корабель. Та й зараз було б реально провести ремонт, якби ми мали в своєму розпорядженні необхідні запаси корабельного лісу і пологу ділянку берега.

Слухаючи новини, я заплющила очі і впала в стан, середній між сном і безпам'ятством. Я смутно відчула, як Зерд переносить мене в човен, і відключилася. Прийшла до тями вже на кораблі. Я лежала на ліжку, закутана в плащ, а поруч сидів Зерд і гладив мене по голові. Побачивши, що я прийшла до тями, Зерд відсторонився і запитав, як я почуваюся.

- Дякую, вже краще, - відповіла я, дивуючись, з чого раптом такі ніжності.

- У моєму світі в мене була сестра, - сказав Зерд, немов виправдовуючись за прояв почуттів. - Вона була молодша за мене, і така ж безпосередня, як ти.

- Як ти опинилася на рифах?

Я розповіла йому свою епопею зі зброєю прибульців. Як з'ясувалося, моїх труднощів ніхто не помітив, тому що все відбувалося біля протилежного борту, який не було видно з галери. Спостерігачі бачили, як я збила з ніг того, хто стріляв, після чого було віддано команду готуватися до абордажу. Почалися маневри зі зближення, і бійці, що сховалися в трюмі, почали підніматися на палубу. На той час, як розпочався абордаж, я була вже далеко, прихована від очей корпусом ворожого корабля, та їм і на думку не спало шукати мене у воді.

Зерд був упевнений, що я перебуваю на кораблі. Бійці вивели з трюму двох членів ворожого екіпажу. Всупереч вказівкам Кріді, Зерд хотів спочатку допитати їх, але після того, як один із полонених, скориставшись неуважністю конвоїра, зумів вихопити у нього з-за пояса кинджал і кинутися на нього, їх просто вбили. Корабель оглянули, але мене ніде не змогли знайти. Корабель поставили на якір, тіла вбитих спустили в човен, і коли бійці вже збиралися вирушити до острова, вони побачили, що Кріді з галери подає їм якісь знаки. Як сказав Зерд, він смішно зображував, як іде по сліду великої кішки. Тому його спустили в човен, і він допоміг відшукати мене на рифах. Якби не допомога Кріді, сказав Зерд, шансів відшукати мене було небагато.

- Коли ти перевтілюєшся, птахи втрачають свій слід.

- Як йому взагалі вдалося вижити? - поцікавилася я. - Останнє, що я бачила - ви кинулися на нього з кинджалом, а він забився під ліжко.

- Спочатку я хотів його вбити, - зніяковіло зізнався Зерд, - але потім мій гнів охолонув. Він не пручався, тільки жестами пояснював мені, що без його втручання ти не змогла б перекинутися. Тоді я згадав, що твій талісман на воді не діє.

- Тільки загроза життю могла змусити тебе перетворитися на кішку. Але я не зміг би заподіяти тобі шкоди, - так само зніяковіло додав він. - І, гадаю, що Амед теж. Нам просто пощастило, що Кріді опинився поруч.

Я хмикнула.

- Мені шкода, що тобі довелося пережити кілька неприємних моментів, - додав він.

- Та годі, чого вже там, - пробурчала я. - Головне, що все добре скінчилося

Насправді, горло ще боліло.

- Я тепер знаю, на що здатен Кріді, і буду за ним наглядати, - загрозливо пообіцяв Зерд. - А ти, якщо нормально почуваєшся, можеш вставати.

Він вийшов і прикрив за собою двері. На стільці лежав, кимось завбачливо принесений, мій одяг. Тільки зараз я як слід озирнулася і зрозуміла, що перебуваю на матійському кораблі. З огляду на жалюгідний стан нашої галери, капітан Саєб розпорядився віддати нам із Зердом дві каюти, Амеда розмістили в кубрику, а Кріді, з огляду на інцидент, що стався, на ніч збиралися замкнути в призначеній для полонених частині трюму.

Коли я піднялася на палубу, йшла суперечка про долю нашої галери. Огинаючи острів із західного боку під час зближення з ворожим кораблем, щогловий помітив ділянку берега, де можна було спробувати посадити галеру на мілину. Зерд схилявся до такого варіанту, але Саєб категорично заперечував. Серйозних пробоїн у корпусі не було, постраждали, головним чином, палубні надбудови і фальшборт. Вціліла навіть щогла, яку перед зіткненням завбачливо прибрали. Тому Саєб вважав, що є всі шанси довести корабель до матійського порту і відремонтувати там. Від ударів шви корпусу все ж розійшлися в кількох місцях, тому вода в трюмі поступово прибувала, і в разі шторму корабель опинився б у незавидному становищі. Крім того, це сповільнило б наш шлях до Матії приблизно на день, але Саєб вважав, що хороший корабель однозначно вартий додаткового дня шляху.