Анна Ліє Кейн - Кривава повня, Анна Ліє Кейн

- Не вірила, що я полагоджу магмобіль?

- Вибач, - я справді відчула себе винною. Але лише на секунду, а потім знову підняла голову: - Я запустила пошукове заклинання. Але воно не повернулося з результатами. Наче його щось спотворило. Напевно, це гори, як ти і казав. Але воно перехопило чийсь сигнал. Можливо, заклинання зустрілися дуже близько до мене.

- І що саме ти почула? - підозріло перепитав Ґрейн. Куниця на його плечі ожила, закрутила головою, а потім зістрибнула на підлогу, зацікавлено оглядаючись.

- Це було прохання про допомогу, - вперто повторила я. - Спотворене. Я не змогла розібрати послання, тільки основний сенс.

- Чому ти не сказала мені одразу про сигнал? - охоронець дивився мені у вічі та не кліпав. Його обличчя було непроникною маскою, що сховала від мене його почуття та думки.

- Бо ти мій охоронець, - промовила тихо і знизала плечима. - Якби я сказала, що хтось звідси відправив прохання про допомогу, ти подумав би що тут небезпечно.

- І в чому я був би неправий?

Ґрейн стиснув зуби так, що я почула скрегіт, а потім прикрив обличчя рукою та відвернувся:

- Я за замовчуванням розумію, що на тебе усюди чатує небезпека, Айро. Не приховуй від мене таку інформацію!

- Добре, - я кивнула, відчуваючи себе підлітком.

- Цей будинок просякнутий якимось мороком, - Кіра швидко повернулася до Ґрейна та залізла на його плече. - Тут наче час зупинився. Ще й тхне зіпсованим мʼясом.

- Ми тут ненадовго, - пирхнув Ґрейн, кинувши на мене несхвальний погляд.

У цю мить ми одночасно почули кроки. До нас хтось наближався.